Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца
Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зрушення між шарами cуцільного середовища, або там, де існує достатня різниця швидкостей між двома контактуючими середовищами. Прикладом може служити вітер, який викликає хвилі на поверхні води. Також нестабільність проявляється в хмарах, атмосферах Сатурна та Юпітера, короні Сонця.
Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца
Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в середовищах різних щільностей, що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох контактуючих середовищ різних щільностей, спостерігаючи невелике збурення, таке як хвилі, що утворювалось на межі між ними.
Приклади
Хвилі на глибині 500 м в Атлантичному Океані, які утворені внаслідок нестабільності
Див. також
- Нестійкість Релея — Тейлора
- Нестійкість Плато — Релея
- Нестійкість Джинса
Посилання
- Hwang, K.-J.; Goldstein; Kuznetsova; Wang; Viñas; Sibeck (2012). The first in situ observation of Kelvin-Helmholtz waves at high-latitude magnetopause during strongly dawnward interplanetary magnetic field conditions. J. Geophys. Res. 117 (A08233). Bibcode:2012JGRA..117.8233H. doi:10.1029/2011JA017256.
- Giant Tsunami-Shaped Clouds Roll Across Alabama Sky - Natalie Wolchover, Livescience via Yahoo.com
- Цунамі хмари вдаряють по узбережжю Флориди
- Vortex formation in free jet - відео утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.