Нетопир звичайний

Протягом тривалого часу (фактично від часів Ліннея до середини 20 ст.) вернакулярну назву тварин «нетопир» поширювали на всіх або більшість кажанів (нето — ніч, пир — літати: «той, що пиряє вночі»), і вона була в синонімічному ряду до лилик, кажан, пергач, нічниця тощо. Наукова назва Pipistrellus протягом того ж часу розглядалася тільки як видова частина біномена Vespertilio pipistrellus, який можна перекласти у відповідності до сучасних назв таксонів як «лилик нетопировий» (Vespertilio — лилик).

У працях середини 20 ст. науковці стали розрізняти у межах «нетопира» у вузькому розумінні (Vespertilio pipistrellus) кілька видів, у тому числі відомі у складі фауни України нетопира натузієва та нетопира малого (та низку інших видів поза межами України та Європи загалом), що стало однією з причин виокремлення групи дрібних лиликів у рід Pipistrellus (s. str.)[1]. Після цього, з середини 20 ст. і до його кінця нетопирами називали тільки дрібних лиликів, яких виокремили в самостійний рід Pipistrellus і розділили на два види — «нетопир натузіїв» та «нетопир малий».

Близько 2000 року (в різних країнах — з 1998 до 2004) науковці стали розрізняти дві форми малого нетопира, які відносно добре відмінні за ультразвуком (і додатково проаналізовані за ДНК):

• форму «45 Кгц» — переважно південну і західну, яку позначили як Pipistrellus pipistrellus (s. str.)
• форму «55 Кгц» («сопрано-форма») — переважно північну, яку позначили як Pipistrellus mediterraneus (= Pipistrellus pygmaeus).

Pipistrellus pygmaeus з материнської колонії на біостанції Ново-Ільєнко (Луганщина)

До складу надвиду (в обсязі фауни України) входять три види нетопирів (наукові та вернакулярні назви — за вебсайтом Українського теріологічного товариства НАН України[2]):

• нетопир лісовий, або натузіїв (Pipistrellus nathusii)
• нетопир карлик (Pipistrellus pipistrellus)
• нетопир пігмей (Pipistrellus pygmaeus)

• Абелєнцев В. I., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани — Chiroptera // Фауна України. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — Том 1, випуск 1. — С. 229–446.

• Загороднюк І. Контрольний список родів і видів кажанів України // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 42-46. — (Novitates Theriologicae, pars 6).
• Кажани України та суміжних країн: керівництво для польових досліджень / Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. — Київ, 2002. — 108 с. (Серія: Праці Теріологічної школи, випуск 3).
• Загороднюк І., Тищенко-Тишковець М. Нетопир Pipistrellus pygmaeus (55 kHz) на Київщині // Вестник зоологии. — 2001. — Том 35, N 6. — С. 52.
• Mayer F., von Helversen O. Sympatric distribution of two cryptic bat species across Europe // Biological Journal of the Linnean Society. — 2001. — Vol. 74, Is. 3. — P. 365–374. DOI:10.1006/bijl.2001.0586
• Russo D., Jones G. The two cryptic species of Pipistrellus pipistrellus (Chiroptera: Vespertilionidae) occur in Italy: evidence from echolocation and social calls // Mammalia, 2000. — Vol. 64. — P. 187–197.
• Нетопир звичайний в Червоній книзі України

• нетопир
• види-двійники
• категорія надвиду в систематиці