Никоненко Сергій Григорович

Сергі́й Григо́рович Никоне́нко (21 грудня 1962(19621221) — 18 січня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Никоненко Сергій Григорович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 грудня 1962(1962-12-21)
Миргород
Смерть 18 січня 2015(2015-01-18) (52 роки)
Трьохізбенка
Поховання Миргород
Псевдо «Косічка», «Сєдой»
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна в Афганістані (1979—1989)
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Учасник війни в Афганістані. Здобув дві вищі освіти. Працював у нафтогеологорозвідувальних експедиціях глибокого буріння — Полтавська область, крайня північ Росії.

З перших днів бойових дій на сході України брав активну участь в організації блокпостів на під'їздах до Миргорода. Один із перших волонтерів руху допомоги армії.

Від 3 червня 2014-го — доброволець, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Терористи оцінювали його життя в 450 тисяч доларів.

Загинув 18 січня 2015-го внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка. Після 3-ї години ночі кілька снарядів поцілили в приміщення сільської школи, 2 корпуси зруйновані повністю, 1 частково. Сергій прикрив собою комплекти набоїв, цим вберіг не одне життя. Зазнав важких поранень, помер в лікарні міста Щастя.

Похований в Миргороді 21 січня 2015-го з військовими почестями, у місті оголошено жалобу.

Донька Сергія Ярослава також зайнялася волонтерством. Загинула 15 жовтня 2019 року як солдат 101-ї бригади від кулі снайпера.[1][2] За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджена орденом «За мужність» III cт. (5 листопада 2019, посмертно).[3]

Нагороди та вшанування
  • Орден «За мужність» III ступеня (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[4]
  • Почесний громадянин міста Миргорода (17 березня 2017, посмертно)
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня[5][6].

Примітки
  1. Від снайперських куль загинули два воїни ЗСУ, серед них – солдат Ярослава Никоненко. Новинарня (укр.). 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  2. Цензор.НЕТ. Український воїн Ярослава Никоненко загинула 15 жовтня в зоні ООС. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 15 жовтня 2019.
  3. Указ Президента України від 5 листопада 2019 року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Указ Президента України від 14 березня року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  6.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.