Новий порядок

Новий порядок — політичний режим, який Третій Рейх хотів встановити на окупованих територіях. Встановлення Нового порядку почалося задовго до початку Другої світової війни, але було публічно проголошено Адольфом Гітлером у 1941 році.

Новий порядок у Європі

Окрім всього, Новий порядок передбачав створення пангерманської держави, яка базувалася на націонал-соціалістичній ідеології, що забезпечило б панування арійської раси, масивну територіальну експансію у Східній Європі, а також проведення плану «Ост».

Походження терміну

Термін Neuordung спочатку мав інше і більш обмежене значення. Цей термін перекладають як Новий порядок, проте його більш коректний переклад — реорганізація. В період правління Адольфа Гітлера цей термін використовувався специфічно для перенесення кордонів держав у Європі. У кінцевому вигляді термін звучав як Новий порядок у Європі.

Геополітична стратегія

Ідея Гітлера про експансію на Схід були описані у його автобіографічній книзі «Майн Кампф». Ці ідеї впливали на нього протягом ув'язнення у 1924 році. Також на нього вплинув Карл Гаусгофер.

Реалізація в Європі

Військові кампанії в Польщі та Західній Європі

Кордони запланованої держави -Великого Німецького Райху .[1]

Початковою стадією встановлення Нового порядку було:

Угода про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом перед нападом на Польщу, щоб запобігти війні на два фронти і забезпечити достатню кількість продовольства під час блокади Британії

За планом Бліцкригу вони атакували Північну і Західну Європу (Операція «Везерюбунг» і Французька кампанія (1940)) щоб нейтралізувати спротив Заходу. В результаті була завойована Данія, Норвегія, Люксембург, Бельгія, Нідерланди та Франція, які були під контролем Німеччини вже влітку 1940.

Більшість населення, яке було депортоване із захоплених німцями країн використовувалося як робоча сила.

Наприкінці лютого 1943 року Отто Браутігам, який очолював Міністерство окупованих східних територій говорив, що він може оприлюднити персональну доповідь Едварда Вагнера про розмову з Генріхом Гіммлером у якому другий виразив бажання винищити 80 % населення Франції і Англії загонами СД після перемоги Німеччини.

Встановлення німецької влади в Південно-Східній Європі

Перед нападом на СРСР, Перша Словацька Республіка, Угорщина, Румунія, Болгарія та Сербія вже були сателітами нацистів. Королівство Чорногорія було союзником Італії, коли вона анексувала Албанію. Греція була під німецько-італійською окупацією через розгортання Руху Опору.

Згортання Нового порядку

Території, які ще знаходилися під німецьким контролем до травня 1945

Після поразки у Сталінградській битві, німці повинні були переходити у захист і не були в змозі активно підтримувати Новий порядок у СРСР. Після поразки у Битві на Курській дузі німці вже не могли повною мірою контролювати Західний фронт. Йозеф Геббельс у розмові з Гітлером висловив думку, що Вермахт повинен підписати договір з СРСР про відновлення Пакта Молотова — Ріббентропа. Це б дало Німеччині можливість подолати опір Англії на заході, щоб потім продовжити війну з СРСР пізніше.

Арденнська операція була останньою і остаточною поразкою Третього Рейху в Другій світовій війні.

Примітки

Utopia: The 'Greater Germanic Reich of the German Nation'. München - Berlin: Institut für Zeitgeschichte. 1999. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 22 березня 2016.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Utopia: The 'Greater Germanic Reich of the German Nation'. München - Berlin: Institut für Zeitgeschichte. 1999. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 22 березня 2016.