Карл Гаусгофер

Випускник Баварської військової академії, Гаусгофер до кінця Першої світової війни перебував на військовій службі і викладав військові науки. У 1908 році служив військовим радником при японському командуванні. Відвідавши Індію, Корею, Маньчжурію і Росію, виклав свої погляди на Японію в докторській дисертації.

Чутки про те, що під час поїздки на схід Гаусгофер нібито увійшов у контакт з тибетськими ламами містичного ордена Зелений дракон, став учнем Гурджиєва, заснував Товариство Туле (центр окультизму Третього рейху) … — сумнівні, бо засновані або на думках сучасних езотеричних фантастів, або на перекладах нацистської документації сумнівною автентичності. Він настільки захопився геополітикою, що став викладати географію в Мюнхенському університеті. Після приходу до влади свого учня Рудольфа Гесса в 1933 р. призначений професором.

Хоча Гаусгофер брав участь у переговорах, які привели до укладення союзу між Третім рейхом і Японією, в цілому він волів дистанціюватися від нацистського керівництва. Гітлера він вважав неуком, і в спотворенні своїх геополітичних побудов більше інших звинувачував Ріббентропа. Після змови 20 липня його син Альбрехт був страчений, а сім'я зазнала переслідувань. Сам літній професор провів вісім місяців у концентраційному таборі Дахау. Після звільнення в 1945 Гаусгофер повернувся до Мюнхена, де 13 березня 1946 здійснив разом з дружиною самогубство прийнявши отруту[5][6].

Генерал Карл Гаусгофер і Рудольф Гесс, світлина 1920 року

Гаусгофер — засновник Німецького інституту геополітики (1922), засновник і головний редактор журналу «Geopolitik», що виходив у 1924—1944 роках (пізніше перейменований в «Zeitschift fur Geopolitik»). Його погляди складалися під впливом соціального дарвінізму і теоретиків американського імперіалізму.

Фундаментом поглядів Гаусгофера було поняття мальтузіанського «життєвого простору», причому задачу кожної держави він бачив у розширенні цього простору. Звідси виводилися необхідність економічної самодостатності (автаркія), культурної експансії і поглинання невеликих держав, які, будучи нездатними проводити самостійну зовнішню політику, лише дестабілізують міжнародні відносини. Ряд цих понять був прийнятий теоретиками нацизму. Хоча Гаусгофер забезпечував літературою Гесса і Гітлера під час їх тюремного ув'язнення після провалу Пивного путчу, учений заперечував свою участь у написанні «Майн кампф».

Гаусгофер розробив особливий варіант євразійства — військово-геополітичну доктрину «Континентального блоку (союзу)» («Вісь Берлін — Москва — Токіо»), який мав об'єднати держави Євразії, такі як: Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Росія та Японія — будучи східною противагою й альтернативою Західному англо-саксонському світові: Британської імперії і США.

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія)
  • 4-го класу з мечами
  • офіцерський хрест з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японія) (лютий 1937)

• Grenzen in ihrer geographischen und politischen Bedeutung, Vowinckel Verlag 1927
• Weltpolitik von heute, Zeitgeschichte-Verlag Wilhelm Andermann, Berlin 1934 (PDF-Datei^{[недоступне посилання з жовтня 2019]})
• Das Japanische Reich in seiner geographischen Entwicklung. L.W. Seidel & Sohn, Wien 1921.
• Geopolitik des Pazifischen Ozeans. (1925)
• Bausteine zur Geopolitik. Kurt Vowinckel, Berlin 1928
• Japans Reichserneuerung von der Meiji-Ära bis heute. Walter de Gruyter & Co., Berlin 1930
• Der nationalsozialistische Gedanke in der Welt. G.D.W. Callway, 1933
• Mutsuhito – Kaiser von Japan, in: Ausgabe 36 von „Colemans kleine Biographien“, 1933
• Weltpolitik von heute. Zeitgeschichte-Verlag Wilhelm Andermann, Berlin 1934
• Napoleon I. Coleman, Lübeck 1935
• Kitchener. Coleman, Lübeck 1935
• Foch. Coleman, Lübeck 1935
• Weltmeere und Weltmächte. Zeitgeschichte Verlag, Berlin 1937
• Deutsche Kulturpolitik im indopazifischen Raum. Hoffmann u. Campe, Hamburg 1939
• Grenzen in ihrer geographischen und politischen Bedeutung. Vowinckel, Heidelberg, Berlin; Magdeburg: 1939
• Wehr-Geopolitik: Geogr. Grundlagen e. Wehrkunde. Junker u. Dünnhaupt, Berlin 1941
• Japan baut sein Reich. Zeitgeschichte-Verlag Wilhelm Andermann, Berlin 1941
• Das Werden des deutschen Volkes. Von d. Vielfalt der Stämme zur Einheit der Nation. Propyläen-Verl., Berlin 1941
• Der Kontinentalblock. Mitteleuropa, Eurasien, Japan. Eher Verlag, Berlin 1941
• Das Reich. Großdeutsches Werden im Abendland. Habel, Berlin 1943
• Geopolitische Grundlagen. Industrieverlag Spaeth & Linde, Berlin, Wien, 1939

• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
• Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 464
• Martin Allen: Churchills Friedensfalle, S. 21, auch zitiert in: Stefan Scheil: Die Eskalation des Zweiten Weltkriegs von 1940 bis zum Unternehmen Barbarossa 1941, 2. Auflage 2011, S. 16