Новоселиця (Хустський район)

Новосе́лиця — село у Міжгірській селищній громаді Закарпатської області України. В селі проживає 1054 особи.

село Новоселиця
Герб
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Громада Міжгірська селищна громада
Основні дані
Засноване 1599[1]
Населення 1054
Поштовий індекс 90013
Телефонний код +380 3146
Географічні дані
Географічні координати 48°41′59″ пн. ш. 23°29′12″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 675 м
Місцева влада
Адреса ради 90013, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Новоселиця, 147
Карта
Новоселиця
Новоселиця
Мапа

Історія

Перша згадка у 1599 році як Felseo Holyatyn, а в 1715 році назва змінилася на Ujholyatin, поселення були заселені сім'ями Білкей та Долгай у другій половині 16 століття.

Каплиця. Перша половина XIX ст.

Дерев'яна каплиця є єдиною збереженою спорудою такого типу. Архітектура каплиці дуже проста і приваблива саме цією архаїчною простотою. Основу утворюють чотири масивні, покладені горизонтально бруси — «трами». На них вертикально встановлено стовпи, закріплені вгорі «вінцем». Каркасну конструкцію зміцнено по діагоналі «розпірками». Каплицю вкрили шатровим дахом.

Усередині містяться унікальні вироби народного мистецтва — кругла дерев'яна скульптура XIX ст.: розп'яття і дві жіночі фігури. Ремонтував каплицю Іван Сербайло, а в 1982 р. її перенесено в Ужгородський музей просто неба.

27 червня 1928 р. єп. Петро Ґебей посвятив у селі каплицю, вперше присвячену св. Кирилу і Мефодію.

Церква св. арх. Михайла. 1851.

Каплиця. Перша половина XIX ст.

У 1751 р. в селі була дерев'яна церква, вкрита соломою, бідна і всередині, і зовні. Книги церковні були всі, крім Тріода. Образи були старі, ще добрі. Служебник до церкви купив Стефан Курин з дружиною 9 серпня 17… р. Парохом був Стефан Хворак. Очевидно, це була церква на Голиці. У 1797 р. споруджено нову дерев'яну церкву, про яку у візитації 1801 р. записано: «церков деревяна, р. 1797 поставлена, внутренно еще не докончена, для чого еще потребует 50 ринских, а на мальованя 300 ринск., что просят із фонда религійного. Снарядами сооружена».

Як розповідає церківник Михайло Тереш, ця церква, присвячена Вознесінню Господньому, стояла в урочищі Плай вище теперішньої до середини XIX ст. і згоріла якраз на Вознесіння, після чого збудували муровану церкву. Кажуть, що склепіння церкви було вимуроване неякісно і завалилося, травмувавши майстра. Нове перекриття зробили з дерева. Збереглися списки фундаторів різних етапів спорудження церкви.

Іконостас, жертовник, кивот походять, мабуть, з кінця 19 ст., оскільки на балдахіні давніше була дата — 1892. Ікони намалював єпархіальний художник Корнелій Фенцик у 1895 р. До цінних старожитностей належать антиминс із часів єпископа М. М. Ольшавського, копіє з написом: «Basilius Zavagyak 1 juni 1910 anno», чудово оздоблене Євангеліє 1780 p. Табличка над входом містить три дати — 1764, 1851 та 1995 р. Перша дата, звичайно, не має стосунку до теперішньої церкви, друга позначає, мабуть, початок будівництва (в пресі писали про завершення будівництва в 1857 р. за намісника Стефана Мустяновича), а третя свідчить про останній ремонт.

Біля церкви збереглася дерев'яна дзвіниця добрих пропорцій, а донедавна зберігалося двоє дерев'яних вхідних воріт. Дзвіницю збудовано після того, як у склепінні храму з'явилася тріщина і дзвони з вежі довелося зняти.

Спочатку були 4 дзвони, але два найбільші реквізували в Першу світову війну. Збудував дзвіницю в 1940 р. тодішній куратор Іван Сербайло, а священикував тоді Еміл Мустянович. Тоді ж будівельник з Волового Золтан Клайне зробив ремонт церкви.

Дерев'яна каплиця є єдиною збереженою спорудою такого типу. Архітектура каплиці дуже проста і приваблива саме цією архаїчною простотою. Основу утворюють чотири масивні, покладені горизонтально бруси — «трами». На них вертикально встановлено стовпи, закріплені вгорі «вінцем». Каркасну конструкцію зміцнено по діагоналі «розпірками». Каплицю вкрили шатровим дахом.

Усередині містяться унікальні вироби народного мистецтва — кругла дерев'яна скульптура XIX ст.: розп'яття і дві жіночі фігури. Ремонтував каплицю Іван Сербайло, а в 1982 р. її перенесено в Ужгородський музей просто неба.

27 червня 1928 р. єп. Петро Ґебей посвятив у селі каплицю, вперше присвячену св. Кирилу і Мефодію.

Новоселицький хрест: Зарослий мохом з півночі, обвітрений, пошліфований дощами. На площині, повернутій до перехожих, у кутиках хрестовини — шестипелюсткові квітки. На зворотньому — вікопомна для Європи дата: 1848. Не викарбовано імен, немає епітафій.


Вовчий Звір

Вовчий Звір - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Об'єднане з селом Новоселиця рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Відоме з кінця ХІХ століття. Функціонує початкова школа.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1139 осіб, з яких 567 чоловіків та 572 жінки.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1054 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

МоваВідсоток
українська 99,81 %
російська 0,19 %

Відомі люди

Народилися

Примітки
  1. ВРУ
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.