Норма (опера)

Дія відбувається у часи завоювання Галлії римлянами. Друїди готують повстання і очікують на заклик, що їм дасть верховна жриця Норма. Однак Норма таємно закохана у римського воєначальника Полліона, від якого вона вже народила двох дітей. Відтак вона не поспішає давати заклик до повстання — вона виходить до народу (хор «Норма вийшла» Norma viene) і говорить про те, що час помсти ще не настав, в її молитві («О богине, погляд твій ясний» Casta diva, che inargenti) відчувається бажання бачити Полліона.

Але Полліон її розлюбив і віддав своє серце Адальжизі, він умовляє Адальжизу виїхати до Риму (дует «Що ж, пожертвуй моєю кров'ю» Va', crudele, e al dio spietato) на що вона погоджується.

Норма підозрює Полліона у зраді, коли до неї приходить Адальжиза, щоб висповідатися у своїй злочинній любові до римлянина (дует «Часто з тих пор нишком у храмі я з ним бачилася» Sola, furtiva al tempio). У цей час входить Полліон. Норма звинувачує його у зраді (терцет «Ти мерзенного зрадника жертвою нещасною стала» Oh! di qual sei tu vittima). Адальжиза відмовляється від шлюбу з Полліоном, вказуючи йому на його справжню жінку — Норму.

У відчаї Норма збирається вбити своїх дітей («Обоє заснули» Dormono entrambi), однак врешті вона просить Адальжизу узяти шлюб з Полліоном і забрати до Риму своїх дітей (дует «Ах, з собою ти візьми їх» Deh! con te, con te li prendi), однак Адальжиза відмовляється, сподіваючись умовити Полліона повернутися до Норми.

Проте Нормі не вдалося умовити Полліона — він хоче викрасти Адальжизу з храму, про що Нормі сповіщає Клотильда. Та скликає народ і оголошує, що настав час дати відсіч римлянам. Полліон проникає до храму. Норма просить залишити їх одних. Вона пропонує йому спасіння за умови, що він відмовиться від Адальжизи, однак Полліон не погоджується на це. Тоді Норма наказує розпалити багаття, вона привселюдно зізнається у своєму зв'язку з Полліоном і спалює себе на багатті. Полліон розділив її долю.