Нульова гіпотеза

Нульова́ гіпо́теза є загальним припущенням при статистичному висновуванні про те, що не існує ніякого зв'язку між двома вимірюваними явищами, або не існує ніякого зв'язку між групами[1].

Поняття нульової гіпотези часто використовується в статистичних методиках, зокрема такими науками, як біологія, медицина, соціологія. Нульова гіпотеза — це бездоказове припущення, здійснене до проведення дослідження. Поняття нульової гіпотези передбачає існування альтернативної гіпотези, що її заперечує. Нульова гіпотеза зазвичай в роботах позначається H₀, а альтернативна — H₁[2]. На практиці нульовою гіпотезою слугує відсутність статистично значущої кореляції між якимись характеристиками чи показниками, а альтернативною є гіпотеза про існування кореляції[3].

Для людей практично завжди характерний суб'єктивізм — існування певного упередженого ставлення до будь-яких явищ, навіть цілком абстрактних. Тому більшість досліджень проводиться з певною метою і очікується підтвердження інтуїтивних чи моральних здогадок вчених (альтернативної гіпотези) про наявність статистично значущої кореляції поміж факторами. Нульова ж гіпотеза слугує протилежною точкою зору, яку дослідник намагається спростувати — довести, що одна характеристика таки має вплив на іншу. Проте емпірика часто доводить і вірність саме нульової гіпотези. У такому випадку дослідження показує інший результат, аніж очікувався.

Для перевірки нульової гіпотези використовують тест Філіпса-Перрона та тест Дікі-Фулера.