Ніжинський український радянський полк

Ніжинський полк у складі Першої української радянської дивізії — військове формування за часів Перших визвольних змагань та громадянської війни в Українській Республіці та інших країнах на теренах колишньої Російської імперії у 1918—1919 рр.

Основу полку склали загони, що восени 1918 року діяли поблизу Ніжина, з яких потім була створена Ніжинська рота (за іншими даними — рота охорони, штабна рота) у складі Першої повстанської дивізії. Згодом рота за рахунок поповнення збільшилась до батальйону, а 24 листопада згідно з наказом № 2 стала Ніжинським полком. На 7 грудня 1918 р. полк, що стояв у Стародубі, налічував 310 штиків, 80 шабель, шість кулеметів та дві гармати. За отамана був П. Несміян. Після згортання Першої повстанської дивізії у бригаду, полк знову перетворився у батальйон. Хоча згідно з наказами командування Групи військ курського напрямку Ніжинський батальйон разом з Богунським полком мусили скласти Перший український радянський полк, цей припис так і лишився на папері, бо фактично батальйон був підпорядкований та діяв у складі Таращанського полку.

На початку 1919 р. Несміян вийшов зі складу Ніжинського батальйону. Стрій тимчасово очолив комісар Наум Точений, а з 10 січня чільником став Преображенський. Батальйон також поповнився загоном Прилуцького повіту під командою полковника Петра Ковтуна.

Четвертий український радянський полк

24 січня 1919 року Ніжинський батальйон разом з Брянським районом прикордонної охорони (таку назву мав власне прикордонний полк РРФСР) склали Четвертий український радянський полк. За командира мав бути призначений Богенгард — чільник прикордонників. За тих часів в Українській Червоній Армії пройшли зміни, що мали на меті реформувати її організацію на кшталт соціалістичної Червоної Армії РСФРР. Звання «отаман полку» було вилучене з ужитку, замість нього тепер використовувалось інше — «командир полку», а Ніжинський батальйон, що знову став полком, разом з Новгород-Сіверським в подальшому склали 3-ю бригаду Першої української радянської дивізії. Не зважаючи на те, що згідно з наказом по дивізії мусово було використовувати загальну нумерацію, ніженці ще більш ніж на півроку зберегли власну назву, яка зустрічалась навіть у офіційних документах Української Червоної армії.

В лютому 1919 року Ніжинський полк (він же Четвертий український радянський) розташувався у Києві, де в чергове сталася зміна командирів. Замість Преображенського чільником став Горгуль, який навесні перейшов до лав Дієвої Армії УНР.

Сьомий український радянський полк

13 червня 1919 року Ніжинський (на той час вже Сьомий український радянський) полк у складі Новгород-Сіверської бригади був роззброєний у Житомирі за те, що з власної ініціативи покинув бойові позиції. Наказом по 1-й армії (командарм Дубовий, член РВР Ткалун) комісара другого батальйону ніженців було віддано під суд за погрозу самовільно перейти до складу 1-ї дивізії, якщо їх переведуть до другої.

Література

  • Карпенко В. В., Щорс, М., 1974
  • Примаков В. М., Боротьба за радянську владу на Україні
  • Позняк П. І., Легендарний начдив
  • Білан Ю. Я., Вітчизняна війна українського народу проти німецьких окупантів у 1918 році, К., 1960
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.