Нізієнко Олександр Федорович
Олександр Федорович Нізієнко (2 вересня 1894 — 7 квітня 1965) — підполковник Армії УНР.
| Олександр Федорович Нізієнко | |||
|---|---|---|---|
| Народження |
2 вересня 1894 с. Підпилип'є | ||
| Смерть |
7 квітня 1965 (70 років) м. Водонга, штат Вікторія, Австралія | ||
| Країна |
 УНР | ||
| Приналежність |
 Армія УНР | ||
| Звання |
 Підполковник | ||
| Командування | начальник штабу 7-ї бригади 3-ї Залізної дивізії). | ||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
.png.webp){kind=small}
Життєпис
Олександр Нізієнко народився в селі Підпилип'ї Подільської губернії. Закінчив 8-класне Кам'янець-Подільське технічне училище, Сергіївське Одеське артилерійське училище (1914).
На службі РІА
З 1 грудня 1914 р. — підпоручик Осовецької фортечної артилерії. У подальшому служив у 9-й Сибірській стрілецькій артилерійській бригаді. У 1917 р. закінчив два прискорених курси Військової академії Генерального штабу, служив молодшим ад'ютантом штабу 4-го Сибірського корпусу. Під час Першої світової війни був двічі контужений, нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою.
На службі УНР
У 1918 р. був зарахований до кадрів Армії Української Держави. Під час протигетьманського повстання обійняв посаду командира 4-го кінно-гарматного полку, який перейшов на бік військ Директорії.
З 20 січня 1919 р. — начальник штабу подільської губернської комендатури.
З 7 лютого 1919 р. — начальник штабу 20-ї дієвої дивізії Дієвої армії УНР.
З 6 березня 1919 р. —начальник відділу штабу 8-го Катеринославського Коша Дієвої армії УНР, у складі якого у квітні 1919 р був інтернований у Румунії.
З 17 травня 1919 р. — в. о. начальника штабу 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР.
З 9 листопада 1919 р. — штаб-старшина для доручень командувача Дієвої армії УНР. 7 грудня 1919 р. був інтернований польською владою.
З 7 лютого 1920 р. — начальник оперативної частини штабу 4-ї бригади Армії УНР. З 31 березня 1920 р. — начальник штабу 4-ї бригади 2-ї дивізії Армії УНР (згодом — 7-ма стрілецька бригада 3-ї Залізної дивізії). З 25 липня 1920 р. — підполковник.
У 1920—1930-х рр. жив на еміграції в Польщі. Під час Другої світової війни виїхав до Німеччини. Згодом емігрував до Австралії.
Джерела
- ЦДАВОУ: Ф. 1075, Оп. 1, Спр. 67, Стор. 223—226;
- ЦДАВОУ: Ф. 1078, Оп. 2, Спр. 54, Стор. 5;
- Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто, 1969. Кн. 1, стор. 375;
- Дороговказ. — Торонто, 1965. — Ч. 24/25.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923