Ніколенко Павло Вікторович
Павло́ Ві́кторович Ніко́ленко (нар. 12 грудня 1979 — пом. 23 листопада 2014) — солдат 91-го окремого полку оперативного забезпечення Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Ніколенко Павло Вікторович | |
---|---|
Солдат | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
12 грудня 1979 Вири |
Смерть |
23 листопада 2014 (34 роки) Дебальцеве |
Військова служба | |
Роки служби | 2014 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Інженерні війська |
Формування | 91 ОПОЗ |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Виростав із старшими братами. Закінчив Вирівську школу, в ДТСААФ здобув професію водія. Пройшов строкову службу, демобілізувався та працював водієм в агропідприємстві «Зоря». Після банкрутства агрофірми працював водієм в Сумській обласній клінічній лікарні. Захоплювався історичною літературою та фільмами. Був добрим автомеханіком, за допомогою зверталося усе село.
Мобілізований в липні 2014-го, водій, 91-й окремий полк оперативного забезпечення, з вересня перебував в зоні бойових дій. В складі батальйону зводив укріплення навколо Дебальцевого, виконував бойові завдання на блокпосту «Ворота».
Загинув 23 листопада під час обстрілу з РСЗВ «Град» блокпосту «Ворота» в районі міста Дебальцеве. Павло отримав осколкове поранення у груди — не встиг добігти до укриття. Попри швидко надану медичну допомогу, врятувати життя бійця не вдалося.
Похований у Вирах.
Залишилися дружина Вікторія та двоє синів — Андрій й Микола.
Нагороди та вшанування
- 15 травня 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
- у Вирівській ЗОШ встановлено меморіальну дошку випускникові Павлу Ніколенку
Примітки
- Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»