БМ-21 «Град»

• 9К51 БМ-21 «Град» — базовий варіант РСЗВ з 40-ствольною пусковою установкою на шасі Урал-375;
• БМ-21В «Град-В» — авіадесантована РСЗВ з 12 напрямними на шасі ГАЗ-66, здатна вести вогонь усіма снарядами БМ-21;
• 9П132 «Град-П» — полегшена одноствольна переносна установка для ведення вогню реактивними снарядами «Град-П»;
• А-215 «Град-М» — корабельна РСЗВ для озброєння десантних кораблів ВМФ;
• 9К55 «Град-1» — РСЗВ з 36 стволами для озброєння артилерійських підрозділів полкової ланки;
• БМ-21ПД «Дамба» — РСЗВ для захисту військово-морських баз від водолазів та морських десантів;
• 9К510 «Ілюмінація» — реактивна система для стрільби освітлювальними снарядами;
• 9К59 «Пріма» — багатоцільова РСЗВ багатоцільового призначення з 50 стволами;
• БМ-21-1 — бойова машина в якій традиційний комплект напрямних замінено на пакет одноразових транспортно-пускових контейнерів з композитних матеріалів.

• 
  9П125 БМ-21В «Град-В»
• 
  9П132 «Град-П»
• 
  9П138 9К55 «Град-1»

Бойові машини БМ-21 «Град-1А» БелГрад є модернізацією наявних бойових машин «Град» радянського виробництва перестановкою артилерійської частини з шасі автомобіля Урал-375Д на нове доопрацьоване шасі автомобіля МАЗ-6317. Створення почалося 1997, прийнята на озброєння 2001[8].

У 2012 на озброєння грузинської армії був прийнятий місцевий варіант БМ-21 на базі броньованого українського КрАЗ-6322 — ZCRS-122 Magaria.

Державне підприємство «Казтехнології» на виставці озброєнь KADEX 2016 представило власний варіант модернізації, який отримав назву БМ-21 МАРС «Град» або КазГРАД 1КГБК15. Нова установка побудована на шасі КамАЗ з додатковим бронюванням кабіни. На даху кабіни встановлений кулемет калібру 7,62 мм[9][10].

Номенклатура боєприпасів включає як старі ракети для БМ-21 «Град», так і нові, керовані, з максимальною дальністю 40 км[9].

Підготовка до пуску триває не більше 35 секунд, залишає місце пуску машина менш ніж за 20 секунд. Обслуга машини складається з 3 осіб. Підготовку до пуску та сам пуск можна виконати з середини кабіни. Машина обладнана системами супутникової навігації GPS та ГЛОНАСС, сучасними засобами зв'язку[9].

Тип 81

Формально неліцензійна копія БМ-21 «Град», захоплена під час війни з В'єтнамом 1979. На озброєнні з 1982 року. Модернізована версія відоміша як PHZ81. База — вантажівка 6×6 Shaanxi Automobile Works Yan'an SX2150.

Тип 83

Модифікація з 24 трубами на базі позашляховика Dong Feng. Загальна маса 8700 кг.

Тип 84

Модифікація для розмінування з новими ракетами (бойове застосування на 30 та 40 км).

Тип 89

Тип 81 на базі вантажівки з дизельним двигуном у 520 к. с.

Тип 90

Розробка фірми NORINCO, відрізняється системою прицілювання та розгортання. Дуже подібна до югославської системи M-77 Oganj. База — вантажівка 6×6 Tiema SC2030.

Тип 90А

Модернізована версія на базі 6×6 Tiema XC2200 з сучаснішою системою ведення вогню з застосуванням GPS.

Тип 90В

Найсучасніший варіант на шасі з колісною формулою 6×6 (наприклад Tiema SC2030 або Beifang Benchi 2629^{[джерело?]}) та здатний вести вогонь як некерованими, так і коригованими реактивними боєприпасами. В номенклатурі боєприпасів виробництва китайського виробника NORINCO присутні як некеровані твердопаливні ракети з максимальною дальністю 20-40 км, так і кориговані, наприклад, Fire Dragon (BRE7) з коригуванням за GPS та інерціальною системою орієнтування[11].

PR50

Варіант Тип 90В з 50 трубами та новими ракетами серії Weishi.

WS-6

Зменшений варіант PR50 з 40 трубами.

Бойова машина 2Б26 на виставці присвяченій 275-річчю Мотовіліхінських заводів

Бойові машини 2Б26 є модернізацією наявних бойових машин 2Б5 «Град» перестановкою артилерійської частини з шасі автомобіля Урал-375Д на нове доопрацьоване шасі автомобіля КамАЗ-5350. Модернізацію здійснює ВАТ «Мотовіліхінські заводи». Вперше показана публіці 23 вересня 2011[12], надходити до російської армії почала 2012. Також брала участь у параді 9 травня 2012 в Ростові-на-Дону. Окрім оновлення шасі, машина має інші вдосконалення, зокрема, навігаційну систему. Обслуга машини 3 особи. Пуск снарядів може відбуватись з кабіни або з виносного пульта[13].

У січні 2015 одна машина 2Б26 була помічена в Донецьку на озброєнні російських терористів[14][15]. Установка 2Б26 «Град» з порушенням умов відведення озброєнь була помічена й СММ ОБСЄ, що було зазначено в звіті № 297/2020 від 14 грудня 2020 року[16].

Бойова машина 2Б17-1 із складу РСЗВ 9К51М «Торнадо-Г» на Танковому біатлоні 2014 року

Роботи з модернізації РСЗВ «Град» розпочались в 1990-ті в ГНПП «Сплав». Вперше модернізована РСЗВ була представлена в 1998 на показових стрільбах під Оренбургом. Планувалось, що в першому півріччі 2012 будуть завершені державні випробування та відбудеться перша передача 36 бойових машин до Сухопутних військ РФ[17][18][19].

У липні 2012 перші РСЗВ «Торнадо-Г» надійшли на озброєння мотострілецьких підрозділів у Волгограді[20]. 2013 система 9К51М завершила державні випробування і була прийнята на озброєння Російської Федерації[21][22].

До складу РСЗВ 9К51М належить нова модернізована бойова машина БМ-21, старі та нові типи 122-мм реактивних снарядів, а також КЗАУВ «Капустник-БМ». Розташована в кабіні бойової машини автоматизована система управління вогнем дозволяє вести вогонь без топогеодезичної підготовки та здійснювати наведення пакету з напрямними без виходу екіпажу із кабіни[18]. Екіпаж зменшено з 3 до 2, тривалість розгортання на непідготованій бойовій позиції скорочено до 6 хвилин, а на підготованій — до 1 хвилини[18].

Бойові можливості нової системи поліпшені завдяки новим реактивним снарядам. До номенклатури увійшли касетні снаряди з відокремлюваною головною частиною та самоприцілювальними кумулятивними бойовими елементами, що дозволяють ефективно вражати броньовану бойову техніку супротивника[17][21][23].

Системи РСЗВ «Торнадо-Г» згадані в тексті меморандуму від 20 вересня, узгодженого з Мінськими домовленостями про припинення вогню від 9 вересня 2014[24][25].

В Україні було налагоджено обслуговування та ремонт пускових установок РСЗВ «Град», було створено й низку нових модифікацій[26].

В березні 2019 року на виставці «Зброя та безпека 2019» КБ «Південне» було представлено реактивний снаряд «Тайфун-1» 9М221Ф. Цей снаряд має аналогічну звичайному 9М22 осколково-фугасну бойову частину масою 18,4 кг, проте вдвічі більшу максимальну дальність (40 км замість 20). Наприкінці 2019 року, з повідомлення пресслужби КБ «Південне» стало відомо, що випробування реактивних снарядів системи залпового вогню «Тайфун-1» вже розпочато. На базі «Тайфун-1» йде розробка керованого снаряда «Тайфун-1М», а також модернізовані версії принципово нових реактивних систем залпового вогню «Тайфун-2» і «Тайфун-4»[26].

29 квітня 2020 року на Одещині відбувся другий етап попередніх випробувань 122-мм реактивних снарядів «Тайфун-1» з пусками на максимальну дальність — 40 км[27].

БМ-21К на параді з нагоди Дня незалежності 2008 року, Київ

БМ-21К створювалася на основі модернізації більш раннього зразка БМ-21 «Град». Машина зібрана з деталей вітчизняного виробництва, і є першою національною системою залпового реактивного вогню.

БМ-21 К створена державним підприємством 100-ий ХАРЗ спільно з харківським КБ ім. Морозова. Робота зі створення БМ-21 К почалася в 2001 році. Було вирішено замінити російську автомобільну базу УРАЛ-375 на українську КрАЗ-260 з чотиридверною кабіною підвищеного комфорту. Після проходження випробувань на Яворівському військовому полігоні у грудні 2008 на державному рівні було ухвалено рішення щодо виробництва і проведення заводських випробувань у Харкові. Експертна оцінка нового зразка озброєння становить 1 млн гривень.

Потужність двигуна, якщо порівняти з «Градом», збільшена на 60 к. с., і має 240 к. с., запас ходу було збільшено з 400 до 500 км. Суттєвим є те, що кожному з 5 членів екіпажу створено комфортні умови для роботи в бою. Основними перевагами БМ-21 К, за словами її творців, є збільшення її дальності ураження цілі від 20 до 40 км, нова система швидкого перезарядження, можливість ведення точного вогню з максимальною похибкою 90 метрів на відстані 40 км, поява супутникової системи спостереження і наведення на об'єкт, а також підвищення керованості реактивними пострілами.

БМ-21У «Град-М» — український варіант модернізації радянської установки залпового вогню БМ-21 «Град». Спроєктовано дві машини далекої стрільби «Град» і «Град-М».

Завдяки можливостям КрАЗа вдвічі більшим став боєкомплект. Снаряди летять на два десятки кілометрів і вражають площинні цілі — пункти управління супротивника, аеродроми, стартові позиції ракет. РСЗВ БМ-21У «Град-М» встановлюється на шасі КрАЗ-6322, КрАЗ-6322-120-82.

Українські системи залпового ракетного вогню Бастіон-01 під час тренувального маршу перед парадом на День незалежності, 22 серпня 2014 року, Київ

КрАЗ-6322РА «Бастіон-01 (02)» — українські бойові комплекси РСЗВ у складі автомобіля-шасі КрАЗ-6322 і артилерійської частини — реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град». Призначені для знищення живої сили й бойової техніки супротивника, артилерійських і мінометних батарей, руйнування укріплень, опорних пунктів і вузлів опору супротивника. Дальність стрільби комплексу — до 40 км.

Модернізація системи БМ-21 «Град» розробки Харківського конструкторського бюро ім. Морозова. Модернізована система встановлена на шасі КрАЗ і має 5-місну кабіну.

Управління вогнем, прицілювання, заряджання відбуваються в автоматичному режимі з кабіни, без безпосереднього втручання обслуги в роботу РСЗВ. Маса нової системи дорівнює майже 20 тонн, але вона здатна досягати швидкості до 85 км/год[28].

Основні снаряди радянського та російського виробництва:

• Осколково-фугасні:
  • 9М21ОФ (9М22У) — основний реактивний снаряд РСЗВ «Град».
  • 9М28Ф
  • 9М53Ф — Має відокремлювану бойову частину, що спускається на парашуті. Створений для РСЗВ 9К59 «Пріма», також може бути використаний модернізованою РСЗВ 9К51М «Торнадо-Г».
  • 9М521 — Має підвищену потужність та максимальну дальність стрільби, створений спеціально для модернізованої РСЗВ 9К51М «Торнадо-Г».
  • 9М522 — Має відокремлювану головну частину. Як і 9М521 має поліпшені характеристики, створений для РСЗВ 9К51М «Торнадо-Г».
• Касетні:
  • 3М16 — з головною частиною для дистанційного встановлення протипіхотних мін;
  • 9М28К — з головною частиною для дистанційного встановлення протитанкових мін;
  • 9М217 — з головною частиною та самонавідними бойовими елементами;
  • 9М218 — з головною частиною з кумулятивно-осколковими бойовими елементами.
• Інші:
  • 9M21 — хімічний;
  • 9М22С — запалювальний;
  • 9М28Д — агітаційний;
  • 9М42 — освітлювальний;
  • 9М43 — димовий;
  • 9М519-1…7 — комплект з 7 снарядів для створення радіоперешкод;

9М22

Також має позначення М-21ОФ та М-21Ф, індекс 9М22, таблиці стрільб ТС-74[вин 1] створений в НДІ-147 (нині НВО «Сплав»). Був першим, та деякий час єдиним снарядом для РСЗВ «Град»[29].

Осколково-фугасний реактивний снаряд М-21ОФ призначений для знищення та придушення живої сили та техніки супротивника в районах зосередження, артилерійських та мінометних батарей, для руйнування укріплень, опорних пунктів та вузлів спротиву супротивника[29].

На реактивному снаряді встановлені лопаті стабілізатора, що надають йому обертального руху під час польоту. Для поліпшення купчатості бою на головну частину снаряду надягають спеціальні гальмівні кільця: мале — при дальності стрільби 12-15,9 км, великі — при дальності менше 12 км[29].

Корпус реактивного двигуна досить довгий, тому він зроблений з двох циліндричних секцій[29].

Сопловий блок має одне центральне сопло та шість периферійних[29].

В снаряді використаний головний підривач ударної дії МРВ (МРВ-У). Підривач має три позиції: миттєвої дії, малої, та великої затримки[30]. Бойова частина 9Н22.

На базі снаряду 9М22 створений осколково-хімічний снаряд 9М23 «Лейка».

9М22У

9М22У — модернізована версія осколково-фугасного реактивного снаряда 9М22 (М-21ОФ). Створений в НДІ-147 (НВО «Сплав»). Має модернізований реактивний двигун з паливом РСТ-4К та бойову частину 9Н22У[31].

При вибуху головна частина викидає 1640 осколків заданої подрібненості (масою 2,4 г) та 2280 від корпуса (середньою масою 2,9 г)[32]. Таким чином теоретично снаряд має викинути 3920 осколків, на практиці ж маса, розміри, та кількість випущених осколків може бути іншою — через неможливість повного контролю за перебігом та впливом детонації на корпус снаряда. Повний залп — 40 реактивних снарядів, таким чином, призводить до детонації 256 кг вибухової речовини та викидання близько 156 800 осколків різної маси[33].

На базі осколково-фугасного 9М22У снаряда 1971 НВО «Сплав» був створений запалювальний снаряд М-21З (9М22С). Основна відмінність від базового снаряда — встановлення запалювальної бойової частини[31].

РCЗВ «Град» може використовувати такі снаряди:

На Даманському вперше були застосовані новітні на той час танки Т-62 і системи залпового вогню БМ-21 «Град». Т-62 і БМ-21 «Град» в музейній експозиції.

Бойове хрещення система БМ-21 «Град» отримала під час збройного конфлікту між Радянським Союзом та Китаєм на острові Даманський на річці Уссурі.

Активна фаза протистояння між двома сторонами почалась 2 березня 1969 року, а вже 15 березня конфлікт сягнув апогею. Тоді китайці кинули в бій декілька рот піхоти при підтримці декількох артилерійських батарей. Бій за острів з використанням бронетехніки (бронетранспортерів і танків Т-62) тривав декілька годин.

Вже до 17-ї години радянські прикордонники були вимушені покинути острів. Китайці посилили мінометний вогонь. Прикордонники не могли дати відповідь, оскільки у них не було артилерії. До того часу в боях загинув начальник Іманського прикордонного загону полковник Д. В. Леонов, були втрачені декілька БТР-ів.

Нарешті, командувач ДВО О. А. Лосік взяв на себе відповідальність та одноосібно вирішив підтримати прикордонників.

Приблизно о 17:10 артилерійський полк, декілька мінометних батарей і дивізіон установок «Град» 135-ї дивізії відкрили вогонь. Він тривав 10 хвилин. Удари були завдані на глибину 20 км по китайській території. Війську супротивника, що висувались до Даманського, була завдана велика шкода. Резерви, пункти живлення, склади були знищені.

Водночас в атаку рушили 5 танків, 12 БТР і 2 мотострілецькі роти 199-мотострілецького полку і одна мотоманеврена група прикордонників. Китайці були вибиті з острова[40].

БМ-21 «Град» активно використовують обидві сторони війни на сході України. На озброєні російських терористів були помічені російські бойові машини 2Б26[14][15], а в Мінському меморандумі від 20 вересня була згадана російська РСЗВ 9К51М «Торнадо-Г»[25].

Пускова установка БМ-21 «Град» з якої було обстріляне Добропілля. На бортах видно саморобні кріплення для тентового накриття артилерійської частини з метою її приховання.

Перший випадок використання РСЗВ «Град» стався 13 червня 2014 о 8:20. Російські терористи спробували обстріляти блокпост 93-ї механізованої бригади на в'їзді в місто Добропілля Донецької області. Один снаряд влучив у блокпост, але не розірвався, проте інша частина залпу дала переліт — і накрила овочебазу, розташовано за 500 метрів за блокпостом^{[відсутнє в джерелі]}. Одна цивільна людина загинула. Вогневі позиції терористів розташовувались неподалік від населеного пункту Мерцалове.[41][42]

Терористи спробували втекти, однак машину довелось залишити. Військовослужбовці ЗСУ виявили в ній таблиці для стрільби з РСЗВ, на якій вказаний номер військової частини 27777 — 18-а гвардійська мотострілецька бригада Російської Федерації. Місце дислокації — станиця Калинівська і аеропорту Ханкала Чеченської республіки. Командир батареї — гвардії капітан Дмитро Афанасьєв[43].

За даними штабу АТО, станом на березень 2015 на озброєнні російських терористів було понад 420 реактивних систем залпового вогню різних модифікацій[44][45]. З початку АТО бойовиками було втрачено майже 170 РСЗВ різних модифікацій[46][47].

Крім того, вже у січні 2015 року на озброєні російських терористів були помічені суто російські варіанти модернізації — машини 2Б26 «Град-К»[14][15]. Відомості про них потрапляли у звіти СММ ОБСЄ в 2020 та 2021 роках[48][49].

Російські терористи неодноразово обстрілювали снарядами РСЗВ «Град» населені пункти та невійськові об'єкти. Так, 14 жовтня 2014 під обстріл потрапило селище Сартана. На території селища вибухнуло від 12 до 20 снарядів. Один з них вибухнув на вулиці неподалік місцевого цвинтаря, коли нею йшло кількадесят людей, що повертались з похорон. Вибух забрав життя 7 людей, іще 17 були госпіталізовані з пораненнями різного ступеня тяжкості[50][51][52]. Так само снарядами РСЗВ «Град» був обстріляний блокпост під Волновахою 13 січня 2015, внаслідок чого загинуло 12 цивільних осіб — пасажирів автобуса, що проходив контроль[53]. 24 січня російські терористи обстріляли снарядами РСЗВ «Град» східні райони Маріуполя, внаслідок чого загинуло 30 осіб. Російські терористи активно обстрілювали з РСЗВ «Град» й інші населені пункти, наприклад, 11 лютого 2015, під час боїв за Дебальцеве, місто було обстріляно 14 разів, зокрема й реактивними снарядами системи «Град»[54].

У листопаді 2015 року після порівняно тривалого перемир'я, російські терористи знову вдались до обстрілів цивільних об'єктів та населених пунктів з РСЗВ «Град»: 16 листопада були обстріляні житлові сектори населеного пункту Красногорівка, а трохи згодом житлові сектори населеного пункту Горняк Донецької області. Загалом було випущено 12 ракет[55].

У травні 2017 року російсько-терористичні війська застосували проти жителів Красногорівки «нову» ракетну зброю. Мова йде про виготовлені в кустарний спосіб ракети на «сирійський» манер (IRAM). Противник створив їх на основі двигуна від боєприпасу «Града» та величезної бойової частини. Непрогнозованість точки падіння таких ракет призводить до великих втрат серед мирного населення[56].

За повідомленнями офіційних осіб та ЗМІ Росія неодноразово застосовувала установки "Град" для обстрілів житлових кварталів і об'єктів цивільної інфраструктури великих міст України під час Російського вторгнення в Україну (2022)[57], [58], [59]

На початку липня 2014 військовий табір сил АТО під Зеленопіллям був обстріляний з боку державного кордону з Російською Федерацією. Внаслідок обстрілу загинуло до 23 військових, була знищена військова техніка[60][61]. На основі відкритих даних супутникових знімків Google Earth вдалось встановити можливе розташування вогневих позицій російських бойовиків: менше 1 км від неконтрольованої ділянки на південний схід від села Клуникове[62].

Російсько-терористичні війська неодноразово здійснювали обстріли і з території Російської Федерації. 17 липня 2014 випадковими свідками було зафіксовано обстріл української території з околиць міста Гуково, Ростовської області[63][64][65], на основі даних супутникового знімання було встановлено ціль удару: розташування українських військових поблизу шахти «Довжанська-Капітальна»[66]. 30 липня 2014 року з території Російської Федерації був обстріляний прикордонний пункт пропуску «Маринівка»[67], 15 серпня був розбомблений прикордонний пункт пропуску «Успенка»[68], 9 лютого 2015 із розташованих неподалік Станиці Мітякінської Ростовської області установок «Град» було обстріляне село Комишне поблизу Станиці Луганської[69].

Як поінформувало Міністерство оборони Азербайджану 2 листопада з 00:30 до 02:25 на різних напрямках фронту підрозділами Азербайджанскої Армії було знищено 4 РСЗО БМ-21 «Град» вірменських збройних сил[70].

Станом на 2012 рік Україна мала 315 одиниць БМ-21 «Град»[129].

У 2019 році державне підприємство «Шепетівський ремонтний завод» повідомило, що ним опановано виробництво напрямних труб для БМ-21 «Град» та успішні випробування в липні того ж року на одному з військових полігонів. Випробувано було чотири напрямні труби. Завод заявляє, що опанував повний цикл виробництва цього елементу наймасовішої реактивної системи залпового вогню в ЗСУ[131].