Ніколя Шарль Удіно

Ніколя Шарль Удіно (фр. Nicolas-Charles Oudinot); 25 квітня 1767, Бар-ле-Дюк, Лотарингія, Франція — 13 вересня 1847), Париж) — граф Удіно, 1-й герцог Реджо (1810), маршал Імперії (1809).

Ніколя Шарль Удіно
фр. Nicolas Oudinot
фр. Nicolas-Charles Oudinot
Народився 25 квітня 1767(1767-04-25)[1][2][…]
Бар-ле-Дюк[3]
Помер 13 вересня 1847(1847-09-13)[1][4][…] (80 років)
Париж, Франція[3]
Поховання склеп губернаторівd
Країна  Франція
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов французька[1]
Учасник Битва біля Гросберена[5], Battle of Dennewitzd[5] і Наполеонівські війни
Титул Герцог
Посада Grand Chancellor of the Legion of Honourd, депутат Національної асамблеї Франції, пер Франції, член Палати перівd і Governor of Les Invalidesd
Військове звання Маршал Імперії
У шлюбі з Eugénie de Coucyd[6]
Діти Charles Oudinotd і Charles Oudinot de Reggiod
Нагороди

Біографія

Служив в королівській армії, але скоро залишив її. Революція знову зробила його солдатом. У 1794 році він був уже генералом.

Як начальник штабу Массени прославився обороною Генуї (1800).

В кампаніях 1805—1807 років командував гренадерським корпусом; брав участь в битвах під Остроленці, під Данціґом та під Фрідландом. У 1809 році очолював 2-й армійський корпус; за битву під Ваграмом отримав маршальський жезл, а незабаром після того титул герцога.

У 1812 році на чолі 2-го армійського корпусу Удіно бився з російським генералом графом П. Х. Вітгенштейном, 17 серпня, важко поранений в першій битві під Полоцьком, здав командування Гувйону Сен-Сіру, від якого 2 місяці по тому прийняв його назад. Під час переправи через Березину він допоміг Наполеону врятуватися, але сам був тяжко поранений. Після лікування прийняв командування 12-м армійським корпусом, бився під Бауценом і був розбитий під Лукою 4 червня 1813 р.

Після перемир'я Удіно отримав командування над армією, якій призначено було діяти проти столиці Пруссії. Розбитий 23 серпня під Гросбереном, він був відданий під начальство маршала Нея і разом з останнім знову зазнав поразки під Денневіцом (6 вересня). У 1814 році бився під Бар-сюр-Об, потім захищав Париж проти Шварценберга і прикривав відступ імператора.

Прибувши в Фонтенбло з Наполеоном, Удіно умовляв його зректися престолу і, коли Бурбони були відновлені, долучився до них. У подіях Ста днів (1815) не брав ніякої участі.

У 1823 році командував корпусом під час іспанської експедиції; після липневої революції долучився до короля Луї-Філіпа І Орлеанського.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. Удино Никола Шарль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Sycomore / Assemblée nationale
  5. различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.
  6. https://books.google.es/books?id=KQucWQsPGegC&dq=liesse%20duchesse%20de%20berry%201822&hl=es&pg=PA128#v=onepage&q=liesse%20duchesse%20de%20berry%201822&f=true

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.