Нікітін Юрій Васильович

Народився 4 січня 1905(19050104) року в Єлисаветграді в родині відомого єлисаветградського подвижника української культури, дворянина, чиновника Василя Олександровича Нікітіна.

Навчався в Єлисаветградській чоловічій гімназії і приватній гімназії М. Крижановського.

Був членом літературного гуртка М. Хороманського, дружив з Арсенієм Тарковським, Миколою Станіславським (який згодом одружився на його сестрі Тетяні), Іриною та Іполітом Бошняками, Андрієм та Назаром Тобілевичами.[1].[2]

1928 року закінчив Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.

Був запрошений в знаменитий театр «Березіль» Леся Курбаса до Харкова. Також працював у Харківській філармонії і радіокомітеті. Там же у Харкові організував свій український драмтеатр.[3]

1932—1935 викладав сценічну мову у Київському театральному інституті.

1935 вступив до режисерської лабораторії О. П. Довженка.[4] Працював на кіностудії.

4 січня 1938 року був заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини. Винним себе не визнав, хоча його допитували цілий рік. Був ув'язнений на 5 років.

Помер 1940 року в Північно-Східному таборі (Бухта Нагаєва)[5] Магаданської області через сухоти і недокрів'я.

Батько Василь Нікітін — дворянин, нотаріус, українофіл, після 1920 року викладав українську мову і літературу — засуджений у 1930 році до заслання у так званій справі Спілки визволення України.

Брат Фауст Нікітін — радянський вчений-генетик, лауреат Державної премії СРСР.

Сестра Тетяна Нікітіна-Станіславська — актриса, режисер, педагог.

Сестри Ніна й Марія були вчителями (остання мешкала в Добровеличківці).

• В. М. Босько. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік. Люди. Події. Факти