Нілус Сергій Олександрович

Народився Сергій Нілус в Москві в малорелігійній сім'ї дворянина Олександра Петровича Нілуса. Дитинство провів в Москві, приїжджавши на літо в маєток Золотарево Мценського повіту Орловськой губернії. У 1873 році був відданий в 1-у московську прогімназію (згодом — 7-а Московська гімназія), після закінчення котрої [1] у 1877 році поступив в 3-тю московську гімназію, яку закінчив в 1882 році.

Поступив на юридичний факультет Московського університету. У 1886 році Нілус закінчив університет і був визначений кандидатом на судові посади Симбірського окружного суду.

З 1887 року — кандидат на судові посади при прокуророві Еріванського окружного суду, в 1888 році призначений помічником мирового судді Сурмалінського відділу Ереванського суду в містечко Баш-Норашен Шаруро-Даралагезського повіту. У тому ж році, залишивши службу Сергій Нілус віддалився в свій маєток в Золотареве, де зайнявся сільським господарством і торгівлею[2].

Через деякий час стався глибокий внутрішній перелом в світогляді Нілуса. Його духовне відродження здійснилося завдяки дивному видінню преподобного Сергія Радонезького біля раки з його мощами в Тройце-Сергієвій Лаврі і зустрічам з Іоаном Кронштадським, який зцілив його від серйозної хвороби горла і повернув до Православної віри[3] з Георгієм Косовим[4].

Влітку 1900 року Нілус вперше відвідав Саровський і Дівеєвський монастирі, де познайомився з відомими подвижниками ігуменією Марією (Елісавета Олексіївна Ушакова) і блаженною Пашою Саровською.

У 1902 році Сергій Олександрович Нілус отримав в Дівеєвському монастирі архів Миколи Олександровича Мотовилова, співбесідника преподобного Серафима Саровського.

У 1900 році Нілус почав проповідь про близькість пришестя антихриста і Страшного суду. В цей час також відвідав Гефсиманського старця Варнаву, співробітничав в «Московських відомостях», був автором багатьох статей в цій газеті. В цей час до Нілуса потрапив рукопис під загальним заголовком «Протоколи зборів сіонських мудреців».

У червні 1901 року  Нілус вперше відвідав велику духом старецтва Оптину пустинь. У 1903 році в світ вийшла перша книга Нілуса «Велике в малому», що витримала вже декілька видань. У 2-е видання книги «Велике в малому» вперше були вставлені «Протоколи сіонських мудреців»[5].

На початку 1905 року Нілус продав Золотарево і поступив на службу; з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жив в Оптиній пустині (у справах дворянства Міністерства внутрішніх справ помічником діловода у чині губернського секретаря[6], в 1906 році він — колезький секретар).

3 лютого 1906 року в Петербурзі С. А. Нілус повінчався з фрейліною государинь імператриць Оленою Олександрівною Озеровою, дочкою посланця в Афінах, а потім в Берні обер-гофмейстера Олександра Петровича Озерова[7]. Нілуси оселилися спочатку в районі Валдай: вересень (?) 1906 — вересень 1907[8] ; потім з 1 жовтня 1907 року по 14 травня 1912 року жили в Оптиній пустині (у «Леонтївській» садибі — двоповерховому будинку, де жив раніше К. Н. Леонтьев —[9]).

Результатом розбору скитських рукописів, ознайомленням з духом і побутом життя посельників монастиря стала книга «Святиня під спудом». Щоденник, який тут вів Нілус, друкувався в «Слові Троїцькому», в 1916 році під заголовком «На березі Божої річки» вийшов окремою книгою.

У 1912 році, після інспекції монастиря архієпископом Серафимом і вимушеним від'їздом з нього старца Варсонофія, Нілуси також змушені були повернутися у Валдай, де жили до 1917 року.

Після революції 1917 року Нілуса переслідували радянські власті. З літа 1917 року по квітень 1923 року Нілуси жили в садибі князя Володимира Давидовича Жевахова Ліновіца. Після виселення з садиби Нілуса багато разів заарештовували і тримали по декілька місяців в ув'язненні: у 1923, 1924, 1925, 1927, 1928 роках, проте кожного разу випускали на свободу. У 1926 році Нілуси переїхали в Кролевець Чернігівської губернії, в 1928 році — в село Крутець, поблизу Александрова.

Помер С. А. Нілус 14 січня 1929 року. Похований в селі Крутець.

У 2001 році товариством «Православний Петербург» була заснована премія ім. С. А. Нілуса «за літературні праці, в яких виявляється історична правда про минуле Росії». Її першим лауреатом став О. М. Стріжов. [10]

У 2003—2005 роках вийшло повне зібрання творів Нілуса.

• «Великое в малом и антихрист как близкая политическая возможность», 1902 (2-е изд. 1905)
• «Сила Божия и немощь человеческая» (ч. 1-2, Сергиев Посад, 1908)
• «Святыня под спудом. Тайны православного монашеского духа» (Сергиев Посад, 1911)
• «На берегу Божьей реки» (Сергиев Посад, 1911, 1916)
• «Близ грядущий антихрист и царство диавола на земле» (Сергиев Посад, 1911; переизд. 1992)
• «Близ есть при дверех. О том, чему не желают верить и что так близко» (Сергиев Посад, 1917; 2 изд. — СПБ, 1997)
• «Протоколы Сионских Мудрецов: Всемирный тайный заговор» (изд. Берлинъ, 1922, с. 125)
• Нилус С. А. Полное собрание сочинений (комплект из 5 книг)М.изд.Городъ, 2009, стор. 3600 ISBN 5-88060-175-7 тираж 7000

• Шафаревич Ігор Ростиславович
• Кошен Огюстен
• Вільгельм Марр
• Франсуа Фюре

• Биография
• Могила Нилуса: митинги и службы