Владимирська область

Владимирська область розташована у центрі Європейської частини Росії на півдні Волзько-Окського міжиріччя, за 200 км на схід від Москви. Владимирська область простягнулася на 170 км із півночі на південь і на 280 км — із заходу на схід.

Територія розташована у центрі Східноєвропейської рівнини, основна частина території — слабко горбиста рівнина із загальним зниженням від Клинсько-Дмитровської гряди (висоти до 271 м) на півночі, через Владимирське (Юр'єве) Опілля (висота до 236 м), далі на південь до Мещерської низовини (переважна висота 120 м) і на схід через Оксько-Цнинський вал (до 184 м) і Гороховецький відріг (верхня точка — 191 м) до Балахнинської низовини (близько 90 м) і гирло Клязьми (67 м). Через урвисті схили височини регіон має рекреаційні (зимові види спорту) ресурси й гідроакумуляційні можливості.

Основними мінеральними ресурсами області є вапняки, торф, будівельні піски й камені, вогнетривкі й цегельні глини. Запаси торфу в розмірі 59 млн тонн, основна їхня частина залягає в межах Мещерської низовини. Загальний обсяг покладів вапняків становлять 30 млн тонн, розташовані у районі Оксько-Цнинського валу, де їхні товщі досягають 130 метрів (Ковровський, В'язниківський, Судогодський, Селивановський райони).

Кварцові піски — чисті, дрібні, майже без домішок глинистих часток льодовикового походження мають федеральне значення, у більших кількостях залягають у південних районах області (Гусь-Хрустальний і Меленковський райони). Використовуються піски для виробництва скла й кришталю. Також в області є фосфорити, залізна руда, є невеликі поклади гіпсу, флюсових матеріалів і металургійних доломітів місцевого значення. На території області зустрічаються природні джерела мінеральних вод.

Клімат області помірно континентальний, тривалість періоду із середньодобовою температурою нижче 0 °C — 137 днів, середньорічна температура 5 °C (стандартне відхилення 12 °C), середня температура січня −13°С, липня +19°С, середня товщина сніжного покриву 40 мм (лежить у середньому 144 дня). Середньорічна кількість опадів 420—740 мм, тривалість вегетаційного періоду 160—180 днів.

Загальна площа поверхневих вод становить 32,9 тис. га.

Основні річки області Клязьма й Ока. Територією області протікають сотні середніх і малих річок, загальною довжиною понад 8,6 тис. км (їхня кількість разом зі струмками доходить до 560). Клязьма впадає в Оку на південно-східній окраїні по межі з Нижньогородською областю. Найбільші притоки Клязьми: Шерна (із притокою Молокча), Кіржач (із притоками Великий й Малий Кіржач), Пекша, Колокша, Нерль, Судогда, Уводь, Лух, Суворощь, притоки Оки: Гусь, Унжа й Ушна, біля Александрова бере початок притока Волги — Дубна.

Є близько 300 озер загальною площею в п'ять тисяч гектарів. Більшість із них мілководні, безстічні, деякі мають торф'яний шар. Походження озер різне. Численні озера розкидані долинами річок. Найбільші з них — Урвановське (завдовжки 12 км) і Віша (завдовжки близько 10 км). На Мещерській низовині й на північному заході області є озера давніх алювіальних долин: Ісіхри, Святе тощо. Озера карстового походження, розташовані у низов'ях Клязьми й у центрі округу В'язники (північний схід області), мають сильно мінерализовану воду й пов'язані між собою підземними водотоками. Найбільше й найглибше з них — озеро Кшара. Біля Александрова та Юр'єв-Польському районі є озера льодовикового походження невеликих розмірів.

Основні масиви боліт регіону (загальна їхня площа становить 37,4 тис. га) лежать у Мещерській і Балахнінській низовинах.

У регіоні зустрічаються:

• родючі темнобарвні карбонатні й сірі лісові — займають 417,5 тис. га або 14,3 % загальної площі (Суздальський і Юр'єв- Польський райони, частини Александровського, Кольчугінського й Собінського районів)
• дернові алювіальні (заплавні) по берегах Оки й Клязьми
• дерено-підзолисті ґрунти, що сформувалися під хвойними й мішаними лісами **середньосуглинистого типу (В'язниківський, Муромський, частково Ковровський, Камешковський, Гороховецький, Селівановський, Собінський, Кіржацький, Александровський райони)
  • супіщаного й піщаного типів (Гусь-Хрустальний, Меленковський, Петушинський, Судогодський райони, південні частини Кіржацького, Собінського, Муромського й Селівановського районів)
• підзолисто-болотні й болотні в межах Мещерської низовини й Гороховецьких боліт

Відзначається недостатня забезпеченість ґрунтів бором і сіркою, 85—98 % ґрунтів відносяться до категорії малозабезпечених цинком.

Деградація земель найпоширеніша у вигляді водної ерозії — близько 175 тис. га еродованих земель і близько 700 тис. га — ерозіонебезпечних.

Область розташована у субтайговій рослинній зоні. Переважають широколистяно-темнохвойні мішані ліси з вкрапленнями соснового лісу на південному сході, широколистяно-соснових й сосново—сухотравних лісів на Гороховецькому пасмі, заплавна рослинність берегів Оки й Клязьми й рослинність боліт у низинах регіону.

Найважливішим сировинним запасом і природним багатством Владимирської області є ліси, які покривають 1520,9 тис. га (42 % території регіону). Запаси деревини — 209 млн м³, у тому числі хвойних порід — 137,5 млн м³. Розрахункова лісосіка області використовується на 90 %, щорічно вирубується близько 9 тис. га лісу для промислових цілей.

Багата й славиться своєю рослинністю зволожена Мещера, тут збирають малину, суницю, смородину, особливо багато чорниці, брусниці, калини й журавлини, численні гриби й лікарські рослини (багно болотне, хвощ польовий, деревій звичайний, звіробій, м'ята, кропива, конвалія тощо). Різноманітні типи водоростей, мохів, лишайників.

Особливої охорони вимагають 14 видів, серед них — сальвінія плаваюча, рдест фриса, ірис сибірський, верба чорнична. Багато болотних співтовариств відносять до рідких і зникаючих.

У сучасній фауні налічується понад 50 видів ссавців, серед яких: лось, кабан, сарна, благородний олень і лань, рись, вовк, вивірка, заєць, куниця, лисиця, тхір, борсук й інші хутрові звірі (полювання відкрите з жовтня по лютий), 5 видів плазунів і 10 видів земноводних. У Червону книгу РФ внесена хохуля звичайна.

На території області живе 216 видів птахів, серед яких: глухар, тетерук, орябок, сіра куріпка, вальдшнеп, гусак, качка тощо.

Водойми регіону також багаті річковою й озерною рибою численних видів (в'юн, плітка, щука, окунь, карась, краснопірка, у Клязьмі зустрічається стерлядь), риболовля популярна як влітку, так і взимку (підлідна риболовля). Діє декілька мисливських господарств.

Екологічна ситуація в області в цілому сприятлива.
На півдні області на території Гусь-Хрустального району виділена територія під Національний парк «Мещора», пам'ятник природи — озеро Ісіхра, частина федерального заказника «Клязьминський» (північний схід Ковровського району), що охороняє хохулю й у цілому природний комплекс заплави Клязьми, федеральний заказник «Муромський» у заплаві Оки, площею 56 200 га, що охороняє хохулю, і мисливських тварин регіону, а також пам'ятник природи озеро Віша. Створена й ведеться червона книга Владимирської області.

Головними осередками забруднення є промислові центри регіону — міста Владимир, Ковров, Муром; періодичні пожежі й порушення екосистем в осушених торф'яних болотах північного заходу й території активного тваринництва.

У структурі промисловості основну роль грає машинобудування, що створює до 40 % промислового продукту, істотне значення грає харчова промисловість (до 17 % промислового продукту), електроенергетика (10 %), стекляна (до 7 %) і легка (близько 5 %) промисловості.

Основні центри машинобудування — Владимир, Ковров, Муром. Значимі підприємства:

• Владимирський тракторний завод, Владимирський електромоторний завод, Електроприлад
• Ковровский механічний завод, Екскаваторний завод "Ковровец", Завод ім. Дегтярьова
• Муромський стрілочний завод, Муромський машинобудівний завод, Муромський тепловозобудівний завод
• Кольчугинский завод "Електрокабель"
• Заводи автомобільних комплектуючих: «Автосвет» (Киржач) і ОСВАР (В'язники), «Стакол» (Петушки), Автоприбор (Владимир).

Найрозвиненіша переробка молочної продукції й кондитерське виробництво

• Найбільші об'єднання підприємств — «Молоко» і «Ополье»
• Кондитерська фабрика «Штольверк Рус» концерну Kraft Foods

Регіон має істотний електроенергодефіцит, потреба на 3/4 покривається з ОЕС центру через Владимирські електромережі. Найбільші об'єкти — Владимирська ТЕЦ потужністю в 400 МВТ, і вузлова Владимирська підстанція 750кВ потужністю 2500 МВА. Цікаво, що на початку 1940-х було практично почате будівництво двох гідровузлів з ГЕС на Клязьмі, що зупинилося з початком війни. Діяли невеликі мінігес на Нерлі, біля села Фінеєво на Кіржачі, безліч водяних млинів.

Споживання енергоресурсів в 1999 році склало:

• Природний газ — 2,6 млрд м³
• Вугілля — 323 тис. т
• Нафтопродуктів — 647 тис. т
• Імпорт електроенергії — 3,9 млрд квт/год

Гусівський кришталевий завод ЗАТ «Символ» — близько 60 % російського скла (м. Курлово) ВАТ «Красне Ехо» (селище Красне Ехо) ТОВ «РАСКО» (селище Анопіно)

Основний вантажопотік регіону проходить трьома із чотирьох напрямків Транссиба, крім того у регіоні розташована частина великого кільця московської залізниці, залізниці Александров — Іваново й Камєшково — Іваново. Розвинена й мережа внутрішніх залізниць; залізниці Ковров — Муром, Владимир — Тума, відгалуження на Судогду, Радужний, Уршельський і Фролищі. Найбільші локомотивні депо Александров, Владимир і Муром. Оператор ВАТ «РЖД».

На другому місці за обсягом транспортування трубопровідний транспорт:

• Дві нитки нафтопроводу Нижній Новгород — Рязань і дві нитки Нижній Новгород — Ярославль (сумарно не менш 45 млн т/рік), що забезпечують транзит західно-сибірської й волзько-уральської нафти до Московського, Ярославського, Рязанського й Кириського НПЗ, і до порту Приморськ на експорт. (ВАТ АК «Транснєфть»)
• Газопроводи Нижній Новгород — Центр (КС Муром) і Нижній Новгород — Щолково з відгалуженнями на Іваново й південні райони області, сумарний транзит понад 6 млрд м³/рік. ВАТ «Газпром»
• Продуктопровід (МНПП) Кстово — Рязань (не менш 2 млн т/рік в основному дизельного палива) з відгалуженнями на Судогду й В'язники. Перекачувальна станція з нафтосховищами у селищі Второво, заплановане будівництво трубопроводу Второво — Приморськ потужністю 8,4 млн т/рік дизельного палива, збільшення ємності резервуарів аж до 80 тис. м³, а потужності всього вузла до 24,6 млн т/рік (проект «Сєвєр» ВАТ «Транснєфтєпродукт»).

З автомобільних шляхів найбільш значима автодорога М7 «Волга» до 10 млн т/рік, а також ділянки автошляхів А108 БМК, і слабко підтримувані федеральна А113 Владимир — Кострома, Р72 Владимир — Муром, Р125 Нижній Новгород — Касимов.

Магістральні лінії електропередач: ВЛ 750кВ Калінінська АЕС — Владимирська ПС, 2хвл 500кВ Жигулівська ГЕС — Москва, ВЛ Костромська ГРЕС — Москва, ВЛ 500кВ Костромська ГРЕС — Владимирська ПС. Тільки для внутрішнього споживання (не рахуючи транзит) у регіон перекидається понад 4 млрд квтгод/рік (що еквівалентно близько 0,7 млн т/рік мазуту для типової електростанції).

Розвинене вантажне й пасажирське судноплавство по Клязьмі й особливо Оці, порти В'язники й Муром, Гороховецький суднобудівний завод.

Аеропорт місцевих авіаліній Сем'язино за 5 км від Владимира, посадкові майданчики у В'язниках, Гороховці, численні військові аеродроми. Над регіоном проходить значна частина повітряних коридорів східного напрямку від Москви.

Варто відзначити розвинені тролейбусні системи Владимира й Коврова.

Збережений вузькоколійний рух, у тому числі й пасажирський по Островському й Бакшеєвському, Мезіновському й Гусівському болотах Мещери.

Спеціалізується на рослинництві, молочно-м'ясному скотарстві й птахівництві. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво молочно-м'ясного напрямку. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Конярство (владимирські ваговози). Площа сільгоспугідь — 930,9 тис. га (32,1 % земельного фонду), у тому числі рілля — 66,8 %. Посівні площі становлять 476,5 тис. га, з яких 58,7 % займають кормові культури, 29 % — зернові. Із зернових вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес. Планується розширення посівів ріпаку (для виробництва ріпакової олії), а також спеціальних сортів картоплі й овочів (для переробки на місці, виробництва овочевих соків). Близько 25 спеціалізованих підприємств займаються вирощуванням племінної худоби. Кілька рибних господарств (найбільше з них «Ворша»), численні пасіки.

Область знаменита збереженими древніми російськими містами Александров, Владимир, Гороховець, Кідекша, Муром, Юр'єв-Польський, Гусь-Хрустальний, їхніми архітектурно-історичними, культурними й релігійними пам'ятниками, місцем православного паломництва — містом Суздаль (Александровський, Покровський, Спасо-Євфиміїв, і Ризоположенський монастирі), унікальним архітектурно-ландшафтним пам'ятником — Церквою Покрова на Нерлі в Боголюбово. По області проходить основна частина маршрутів знаменитого Золотого кільця Росії. Часто відвідуваним туристами місцем стала історична в'язниця «Владимирський централ».

Найбільший природоохоронний об'єкт, національний парк «Мещера» — популярне місце туризму й відпочинку (байдаркові, лижні, піші й велопоходи, полювання, риболовля, відпочинок у води, збір грибів і ягід), туристичні бази. Не менш популярні серед байдарочників річки північно-заходу області (Кіржач, Пекша, Колокша). Завдяки своїй віддаленості й доступності популярні озера парку «Кшара», розвинене туристичне й спортивне судноплавство Окою й Клязьмою.

Сноуборд-Центр у селі Сновиці Суздальського району, гірськолижний спуск «Пужалова гора» у Гороховці, парашутний спорт на аеродромах Кіржача, Александрова й Сем'язіно, розвинений пейнтбол, картинг, у Ковровi розвинений мотоциклетний спорт, автотріал у болотах області, дайвінг у глибоких озерах Балахнинської низини, Футбольні клуби «Торпедо» і «Локомотив» (Муром). Стадіон «Торпедо» місткістю 26,000 людин (м. Владимир).

Розвиваються дачні й садові ділянки поблизу великих міст і особливо наближені до Москви території на заході області.