Нільтава вохристовола

Нільтава вохристовола[2] (Cyornis tickelliae) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Південній Азії[3])[4][5][6]. Вид названий на честь британського орнітолога Семюеля Тікелла[7].

?
Нільтава вохристовола

Самець вохристоволої нільтави
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Гірська нільтава (Cyornis)
Вид: Нільтава вохристовола
Cyornis tickelliae
Blyth, 1843
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Muscicapa tickelliae
Cyornis tickelli
Muscicapula tickelliae
Посилання
Вікісховище: Cyornis tickelliae
Віківиди: Cyornis tickelliae
ITIS: 559668
МСОП: 103761678
NCBI: 1463942

Опис

Довжина птаха становить 11-12 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла яскраво-синя, горло і груди рудувато-охристі, нижня частина тіла білувата. У самичок верхня частина тіла синя, над очима яскраво-сні "брови", плечі, надхвістя і хвіст яскраво-сині. В Східних Гатах були помічені випадки гібридизації вохристоволої нільтави з блідою нільтавою. У молодих птахів верхні і нижні частини тіла поцятковані коричневими плямами, синіми є лише крила і хвіст[8].

Підвиди

Виділяють два підвиди:[9]

Поширення і екологія

Вохристоволі нільтави мешкають в Індії, за винятком північного сходу і крайнього північного заходу, Непалі, на заході Бангладеш і на Шрі-Ланці. Вони живуть в сухих тропічних і субтропічних лісах, в чагарникових і прибережних заростях, на плантаціях і на полях, в садах. на висоті до 1500 м над рівнем моря[3].

Збереження

Харчуються комахами, яких ловлять в польоті, або шукають на землі[10][11]. Вони шукають здобич навіть вночі[12]. Під час сезону розмноження вохристоволі нільтави можуть харчуватися невеликими хребетними[13]. Він триває з квітня по серпень (на Шрі-Ланці з березня по квітень). Гніздяться в деплах або в заглибинах серед каміння. В кладці 3-5 яєць[14][15][16].

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Cyornis tickelliae.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Whistler, Hugh (1949). Popular handbook of Indian birds. London, UK: Gurney and Jackson. с. 122–124.
  4. Baker, E. C. Stuart (1924). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 2. London, UK: Taylor and Francis. с. 234–236.
  5. Robinson H.C.; N.B. Kinnear (1928). Notes on the Genus Cyornis Blyth. Novitates Zoologicae 34: 231–261.
  6. Wait, W.E. (1922). The Passerine birds of Ceylon. Spolia Zeylanica 12: 117–118.
  7. Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 338–339.
  8. Rasmussen, P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 385–387.
  9. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 серпня 2021.
  10. Serrao, J.S. (1964). Tickell's Blue Flycatcher feeding on crawling prey. Newsletter for Birdwatchers 4 (3): 12.
  11. D'Abreu, E.A. (1920). Some insect prey of birds in the Central Provinces. Report of the proceedings of the third entomological meeting. Volume 3 (Calcutta: Government Press). с. 859–871.
  12. Sharma, S.K. (2006). Nocturnal feeding by the Tickell's Blue Flycatcher Cyornis tickelliae. Zoos' Print Journal 21 (2): 2171. doi:10.11609/jott.zpj.1359.2171.
  13. Gabadage, Dines; Perera, Palinda; Botejue, Madhava; Karunarathna, Sameera (2015). Tickell’s Blue Flycatcher Cyornis tickelliae eats a Sri Lankan shrub frog. Birding Asia 24: 128–129.
  14. Abdulali, Humayun (1979). The nesting of Tickell's Flycatcher (Muscicapa tickelliae) in Bombay. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 76 (1): 159–161.
  15. Hume, A.O. (1890). The nests and eggs of Indian birds. Volume 2. London: R. H. Porter. с. 7–8.
  16. Oates, E.W. (1903). Catalogue of the collection of birds' eggs in the British Museum. volume 3. London: British Museum. с. 256.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.