Нільтава індійська

Нільтава індійська[2] (Cyornis pallidipes) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Ендемік Індії[4][5][6][7].

?

Нільтава індійська

Самець індійської нільтави

Самичка індійської нільтави

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:	Гірська нільтава (Cyornis)
Вид:	Нільтава індійська

Біноміальна назва

Cyornis pallidipes
(Jerdon, 1840)

Синоніми

Muscicapula pallipes
Niltava pallipes
Cyornis pallipes

Посилання

Вікісховище:	Cyornis pallidipes
Віківиди:	Cyornis pallidipes
МСОП:	22709519
NCBI:	1602285

Самець індійської нільтави

Опис

Довжина птаха становить 13 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самець яскраво-синій, його обличчя темно-сіре, боки сіруваті, живіт білий. Верхня частина тіла у самички оливково-коричнева, горло і груди рудуваті, голова сіра, живіт білуватий.

Поширення і екологія

Індійські нільтави живуть в тропічних лісах і чагарникових заростях Західних Гат на висоті від 300 до 1700 м над рівнем моря[8][9][5]. Поодиноких бродячих особин спостерігали на Шрі-Ланці.

Поведінка

Індійські нільтави — тихі і малопомітні птахи, які ховаються в густому підліску. Вони харчуються комахами. Живуть поодинці або парами, часто приєднуються до змішаних зграй птахів.

Сезон розмноження триває з лютого по вересень, під час сезону дощів. Гніздо чашоподібне, зроблене з моху, розміщується на покритому мохом камені, в дуплі або в ямці на землі. В кладці 4 зеленуватих яйця, поцяткованих коричневими плямками.

Примітки

BirdLife International (2016). Cyornis pallidipes.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 серпня 2021.
Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 384.
Ali, S; S D Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 7 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 183–184.
Oates, EW (1890). The Fauna of British India. Birds. Volume 2. London: Taylor and Francis. с. 22.
Baker, ECS (1924). The Fauna of British India. Birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 228–229.
Ali, Salim (1951). Extension of range of the White-bellied Blue Flycatcher (Muscicapula pallipes pallipes Jerdon). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 49 (4): 785.
Srinivasan, U.; Prashanth, N.S. (2006). Preferential routes of bird dispersal to the Western Ghats in India: An explanation for the avifaunal peculiarities of the Biligirirangan Hills. Indian Birds 2 (4): 114–119.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Cyornis pallidipes.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 серпня 2021.

[pcr-4] Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 384.

[hbk-5] Ali, S; S D Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 7 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 183–184.

[6] Oates, EW (1890). The Fauna of British India. Birds. Volume 2. London: Taylor and Francis. с. 22.

[7] Baker, ECS (1924). The Fauna of British India. Birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 228–229.

[8] Ali, Salim (1951). Extension of range of the White-bellied Blue Flycatcher (Muscicapula pallipes pallipes Jerdon). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 49 (4): 785.

[9] Srinivasan, U.; Prashanth, N.S. (2006). Preferential routes of bird dispersal to the Western Ghats in India: An explanation for the avifaunal peculiarities of the Biligirirangan Hills. Indian Birds 2 (4): 114–119.