Нітрозоній
Нітрозо́ній (також нітрози́л, англ. nitrosonium) — катіон зі структурною формулою [NO]+. Формально є катіоном моноксиду азоту.
Одержання
Джерелом катіонів нітрозонію зазвичай є сполуки, що вже містять нітрозоній у своєму складі, напр. хлорид нітрозонію, нітрозилсульфатна кислота, або ж тетрафтороборат нітрозонію.
- Структурна формула хлориду нітрозонію
- Структурна формула нітрозилсульлфатної кислоти
- Структурна формула тетрафтороборату нітрозонію
Однак, ці сполуки (і, відповідно, нітрозоній) також можна отримати in situ шляхом реакції нітриту натрію з відповідною мінеральною кислотою: В кислому середовищі нітрит-аніони протонуються до нітритної кислоти, а при подальшому протонуванні утворюється катіон нітрозонію:[1]
Хімічні властивості
Гідроліз
Нітрозоній утворює з водою нітритну кислоту:
З цієї причини нітрозонієвмісні речовини мають зберігатись в безводних умовах. У присутності основи нітрозоній утворює нітрит-аніон:
Діазотування
Нітрозоній є ключовим реагентом при утворенні діазосполук з ароматичними або аліфатичними амінами. Найбільше значення має реакція з ароматичними амінами — діазотування:
Окисно-відновні властивості
Нітрозоній (наприклад, у формі твердого NOBF4) є сильним окисником:[2]
- У дихлорометані він має редокс-потенціал 1.00 V проти фероцену (1.46–1.48 V проти каломельного електроду);
- В ацетонітрилі редокс-потенціал складає 0.87 V проти фероцену (1.27–1.25 V проти каломельного електроду).
Продуктом редокс-реакції є NO, що може бути легко виведений з реакційної суміші потоком азоту. Важливо відмітити, що NO в присутності кисню повітря легко окислюється до NO2, який може спричинити побічні реакції; тому, присутність NO в реакції має бути зведена до мінімуму.
Нітрозилювання аренів
Електрононадлишкові арени (наприклад, анізол) можуть утворювати нітрозосполуки з NO+:
Нітрозильні комплекси металів
Нітрозоній реагує з деякими карбонільними комплексами і утворює відповідні нітрозильні комплекси:[3]
Див. також
Примітки
- Becker, Heinz G. O. 1922-2017. Organikum organisch-chemisches Grundpraktikum (вид. 21., neu bearb. und erw. Aufl). Weinheim. ISBN 978-3-527-29985-0. OCLC 52657057.
- N. G. Connelly, W. E. Geiger (1996). Chemical Redox Agents for Organometallic Chemistry. Chem. Rev. 96 (2): 877–910. PMID 11848774. doi:10.1021/cr940053x.
- T. W. Hayton, P. Legzdins, W. B. Sharp. "Coordination and Organometallic Chemistry of Metal-NO Complexes". Chemical Reviews 2002, volume 102, pp. 935–991.