Область Альфа

Перші зображення області Альфа складено, зокрема, на основі даних про спектр сигналу-відлуння з довжиною хвилі 12,5 см, отриманих Роландом Карпентером 1962 року і Діком Ґолдстейном у червні 1964 року в Ґолдстоуні.

Назву, дану за першою буквою грецького алфавіту, схвалила Робоча група з планетної номенклатури Міжнародного астрономічного союзу між 1976 і 1979 роком. Гори Максвелла, область Альфа і область Бета — це три винятки з правила, за яким деталі поверхні Венери називаються іменами жінок і богинь.

1970 року область Альфа обрано як точку, через яку проходить нульовий меридіан Венери (1985 року Робоча група МАС уточнила систему координат, провівши нульовий меридіан через центр кратера Аріадна, що лежить у цій області).

Поверхня області Альфа — це так звана тесера, тобто місцевість, яка була сильно деформована і по якій деформувальні удари були спрямовані в різних напрямках і з великою щільністю. Цей термін взято від грецької назви плиток (вигадали його радянські дослідники, що вивчали знімки Венери-15 і Венери-16 і звернули увагу на подібність цієї місцевості з паркетом). Як і всі області тесери, Альфа розташована над навколишньою місцевістю, на узвишші в 1-2 км, і дуже деформована складками, що звужуються. Як і в більшості тесер, навколишні вулканічні плато утворили напливи на межі Альфи, і тому молодші від неї.

На інфрачервоній карті Венери, складеній зондом Venus Express, видно, що скелі на плато області Альфа світліші і виглядають старшими, ніж більша частина Венери. На Землі такими світлими скелями зазвичай є граніти, що формують континенти.