Облога Бельгарда (1793)

Король Франції Людовик XIV побудував форт де Бельгард в 1678 за планом, складеним Себастʼєном де Вобаном. Ця потужна кам'яна фортеця захищала гірський перевал Коль-де-Ле-Пертюс, що перетинає Піренеї на висоті 305 метрів. Цей перевал є найважливішим шляхом з Іспанії до Франції у Східних Піренеях. Як зауважував Вобан, "Ніщо не височіє над цим місцем", а сам форт розташований на найвищій точці в цьому районі.[1]

Коли в середині квітня 1793 Іспанія вступила у війну з революційною Францією, генерал-капітан Антоніо Рікардос зіткнувся зі стратегічною проблемою. Оскільки Бельгард займав панівну позицію на головній дорозі до Франції, іспанський командувач був змушений оточити, взяти в облогу та захопити це місце, перш ніж він зміг би використовувати ту дорогу як маршрут постачання для своєї армії. Тому Рікардос перетнув Піренеї в 20 км на південний захід з 4500 солдатами і вийшов до села Сен-Лоран-де-Сердан. У першому зіткненні Піренейської війни іспанці вибили із села 400 французьких захисників. В продовження свого удару з лівого флангу 4 400 солдатів Рікардоса обрушилися на французькі сили біля міста Сере на річці Тек. Французи чисельністю 800 регулярних військ та 1 000 національних гвардійців із 4 гарматами в паніці втекли. Від 100 до 200 французів стали жертвами іспанських рушниць і сталі, а ще близько двох сотень потонули, намагаючись перейти убрід річку. Рікардос відрапортував про поранення лише 17 своїх людей.[2] Під час перших операцій у війні іспанський командувач розмістив загін біля Бельгарда, щоб утримати Буабрюле та його гарнізон від набігів на іспанські конвої постачання.[3]

Захопивши Сере, Рікардос розташував свою армію практично в тилу Бельгарда. Отримавши підкріплення, він просунувся далі на північний схід до околиць Труяса. Тут 7000 іспанських військ зіткнулися з армією Східних Піренеїв під командуванням генерала дивізії Луї-Шарля де Флера. У битві при Ма-Дью 19 травня Рікардос розбив де Флера, при цьому втрати французької армії склали 150 вбитими, 280 пораненими, а також було захоплено три гармати і шість возів із боєприпасами. Іспанці втратили 34 вбитих бійців та невідоме число поранених. Деморалізовані французькі солдати відступили на північ, у столицю департаменту Перпіньян, де збунтувався батальйон національної гвардії, який довелося розформувати. Замість продовження наступу, Рікардос повернувся назад і взяв в облогу Бельгард, через який пролягав його головний шлях постачання до Барселони.[4]

Антоніо Рікардос

Одночасно з облогою Бельгарду іспанський генерал Антоніо Рікардос атакував дві французькі фортеці вздовж річки Тек, стратегічно пов'язані з фортом Бельгард, а саме форт ле Бен в Амелі-ле-Бен-Палальда за 16 км на північний захід і форт де ла Гард в Пратс-де-Молло-ла-Престе за 31 км на захід. Форт ле-Бен був взятий в облогу 23 травня, його гарнізон із 350 осіб здався 3 червня після артилерійського бомбардування. Гарнізон фортеці де ла Гард у складі двохсот чоловік здався 5 червня після перекриття водопостачання.[5]

Облога самого ж Бельгарда та його гарнізону, що складався з 1536 французьких солдатів, розгорнулася 23 травня. До складу вогневої потужності фортеці входило не менш як 41 гармата та 7 мортир. Протягом кількох тижнів іспанська артилерія била по форту, доки не було проламано головну стіну. На той час 42 з 50 французьких гармат артилерії вже були демонтовані.[6] Опинившись перед перспективою штурму при зруйнованому оборонному мурі, Буабрюле офіційно здав Бельгард 24 червня. Солдатів гарнізону, що залишилися, взяли в полон. Під час місячної облоги французи зазнали втрат у 30 убитих, 56 поранених та 1 450 полонених. Втрати іспанців невідомі.[7]

Після взяття форту Бельгард іспанська армія отримала можливість використовувати Коль-де-Ла-Пертюс в якості шляху постачання. Рікардос здійснив наступ на столицю Руссільйона, але зазнав поразки в битві при Перпіньяні 17 липня 1793 року. Французи де Флера зазнали втрат у 800 чоловік із наявних 12 000 солдат. Вони також втратили одну гармату та ще 600 людей дезертували. З 15 000 солдатів[8] іспанці втратили близько тисячі убитими. Де Флер ефективно використав місяць, протягом якого Рікардос був зайнятий облогою форту Бельгард, для навчання своїх молодих новобранців та обгородив Перпіньян польовими укріпленнями.[9] 17 вересня в битві при Пейреторті французи знову відбили напад Рікардоса, але через п'ять днів у битві під Труясом вже іспанці взяли гору над своїми противниками.[10]