Генерал-капітан

Генерал-капітан — починаючи з XIV століття вище військове звання у багатьох арміях Європи.

Найбільш розповсюдженим це звання було у XVI—XVII століттях та збереглось аж до наполеонівських війн, після яких залишилось тільки в Іспанії та її колоніях. Вперше зустрічається у Венеції з 1370 року, де капітан-генерал був командувачем флоту республіки (аж до кінця XVIII століття). В Англії цей чин вводиться у 1513 році королевою-регентом Катериною Арагонською, вперше було надано у 1520-их роках (командувач армією). Останнім генерал-капітаном Англії був за часів правління Ганноверської династії принц Фредерік, герцог Йорка й Олбені (у 1799—1809 роках). З 1787 року звання капітан-генерала є частиною титулатури губернаторів Нового Південного Уельсу (в Австралії). Чин генерала-капітана надавався також до середини XIX століття королям Англії, що робило їх верховними головнокомандувачами збройних сил країни.

В Іспанії чин капітан-генерал вперше з'являється у середині XV століття та застосовується як в армії, так і на флоті. Був вищим в іспанській військовій ієрархії упродовж XVII — початку XVIII століть. У територіальних підрозділах іспанської армії цей чин зберігався аж до 1980-их років. За часів Іспанської республіки був скасований, відновлений Франсиско Франко у 1938 році.

У Франції у XVI—XVIII століттях займав проміжне положення між чинами лейтенант-генерал та Маршал Франції. Починаючи з 1508 року цей чин очолює сухопутні збройні сили Португалії (до 1762 року, коли його замінили званням маршал-генерал). У XVII—XVIII століттях капітан-генерал очолює також і португальський військовий флот.

Звання капітан-генерал (нім. Kapitän-General) зустрічалось також в арміях Баварії (де це був командир королівської гвардії), Болівії та Чилі.