Облога Каннанура (1507)

На початку 1501 року, незабаром після спалаху ворожості між Другою португальською Індійською Армадою на чолі з Педру Алварешем Кабралом і заморином Калікуту, що закінчилась знищенням португальської факторії в Калікуті, раджа Каннануру запропонував португальцям в якості альтернативи закуповувати спеції на ринках його міста. Були підписані відповідні угоди і в 1502 році була заснована королівська факторія, захищена невеликим частоколом. Наприкінці 1505 р. Франсішку де Алмейда, перший португальський віцекороль Індії, добився дозволу звести в Каннанурі кам'яний форт Сент-Анджело. Гарнізон фортеці складався з 150 чоловік і був підпорядкований Луренсо де Бріто[2].

Старий раджа Каннануру, який був активним прихильником союзу з португальцями, помер в 1506 році. Оскільки правонаступництво було спірним, заморін Калікуту, як формальний сюзерен узбережжя Керали, призначив арбітра для обрання раджи з наявних кандидатів. Отже, новий раджа Колаттірі був зобов'язаний заморину і менш схильний до португальців[3].

Воєнні дії великою мірою були спровоковані португальцями, які потопили індійський корабель і перебили його екіпаж, зашивши індусів у вітрила і кинувши в море, на тій підставі, що на кораблі не було картазу — ліцензії на торгівлю, які португальці нав'язували всім кораблям, що здійснювали торгові перевезення в цьому регіоні[4]. Такі ліцензії видавались за підписом португальського керівника факторії в Кочіні або Каннанурі[5]. Ця подія виликала надзвичайне обурення серед місцевого населення Колаттунаду і вимагало від раджи Колаттірі покарати португальців.

Облога розпочалась 27 квітня 1507 р. і тривала чотири місяці[5]. В розпорядженні раджи Колаттірі було 40 000 воїнів-наїрів. Заморін Калікуту передав правителю Каннануру 21 артилерійську гармату та додаткові 20 000 допоміжних військ[5][6].

Вогнева міць гарнізону під керівництвом Луренсо де Бріто дозволила йому відбити масові атаки супротивника, в яких брали участь тисячі індусів[5]. Невдовзі облога перейшла в пасивну стадію, коли траншеї індусів були захищені від вогню португальських гармат валами з тюків з бавовною, а португальців змусили голодувати. У звіті про облогу від Фернана Лопеша Кастанеди вказується, що португальців врятувала хвиля, що 15 серпня винесла на берег велику кількість омарів[7]. Великий штурм,, що здійснили індуси під час фестивалю Онам ледь не здолав захисників, але врешті-решт все ж таки був відбитий. Однак значна частина гарнізону отримала під час штурму поранення.

Португальський гарнізон знаходився на межі, коли 27 серпня до Каннануру підійшла флотилія з 11 кораблів 8-ї португальської Індійської армади на чолі з Тріштаном да Кунья, що йшла з Сокотри. Флот висадив десант з 300 португальських солдатів, що змусило індійців зняти облогу та відійти від фортеці[5][6].

Між португальцями та раджою Каллатірі було проведено мирні переговори, що підтвердили постійну присутність португальців у Каннанурі та відновлення їхнього доступу на місцеві ринки спецій[5]. Незабаром за цими подіями відбулася поразка португальського флоту у битві при Чаулі в квітні 1508 року і переможна для португальців морська битва при Діу в лютому 1509 року.

• Відкриття морського шляху до Індії
• Битва при Каннанурі
• Битва при Діу
• Португальська Індія

• Brummett, Palmira (1994). Ottoman Seapower and Levantine Diplomacy in the Age of Discovery. New York: SUNY Press. ISBN 0791417018..
• B.W. Diffie e G.D. Winius (1977) Foundations of the Portuguese Empire, 1415—1580, University of Minnesota Press, ISBN 0-8166-0782-6
• J. Gerson da Cunha (1993) Notes on the History and Antiquities of Chaul and Bassein, Asian Educational Services, ISBN 81-206-0845-3
• D. J. Kozlowski (2010), Colonialism, Chelsea House Publishers. ISBN 978-1-4381-2890-0.
• Kuzhippalli-Skaria, Mathew (1986). Portuguese and the Sultanate of Gujarat, 1500-1573. New Delhi: Mittal Publishers & Distr..
• Subrahmanyan, Sanjay (1993). The Portuguese Empire in Asia, 1500-1700 - A Political and Economic History. London: Longmans. ISBN 0582050685..