Оболдіна Інга Петрівна

Оболдіна Інга Петрівна (Стрєлкова-Оболдіна; дівоче прізвище — Гудімова, Оболдіна — творчий псевдонім, Стрєлкова — прізвище від колишнього чоловіка, режисера Г. Стрєлкова) — російська актриса театру і кіно, театральний режисер, педагог, сценарист. Заслужена артистка Російської Федерації (2011)[1].

Оболдіна Інга Петрівна
Оболдина Инга Петровна
Ім'я при народженні Гудимова Инга Петровна
Народилася 23 грудня 1968(1968-12-23) (53 роки)
Киштим, Челябінська область, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР →  Росія
Діяльність актриса театру і кіно, театральний режисер
Alma mater Російський університет театрального мистецтва і Челябінський державний інститут культуриd
Роки діяльності з 1996 — тепер. час
IMDb nm1320210
Нагороди та премії
 Оболдіна Інга Петрівна у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 23 грудня 1968(19681223) р. у м. Киштим в сім'ї інженерів. Після закінчення школи вступила на режисерський факультет Челябінського інституту культури і мистецтва. Будучи студенткою, захопилася акторською майстерністю, а також вийшла заміж за однокурсника Гарольда Стрєлкова (згодом взяла подвійне прізвище — Стрєлкова-Оболдіна). Після закінчення інституту (з червоним дипломом), два роки викладала в цьому ж закладі на кафедрі сценічної мови.

Через два роки разом з чоловіком переїхала до Москви, де вступила на акторський факультет (рос.)ГИТИС (нині — Російський інститут театрального мистецтва) (майстерня професора Петра Фоменка) та закінчила у 1997 році.

З 1996 року — актриса «СтрєлкоVТеатру» в Москві, заснованого режисером Гарольдом Стрєлковим.

У 1999—2004 рр. — ведуча актриса Московського драматичного театру «АпАРТе».

У 2003 році зіграла Варю (прийомну дочку поміщиці Раневської) в спектаклі «Вишневий сад» (за однойменною п'єсою А.П. Чехова) режисера Еймунтаса Някрошюса (спільний проект московського Фонду К.С. Станіславського і Вільнюського театру «Meno Fortas»)[2].

Грає в спектаклях московських театрів «Практика», Театру Антона Чехова, державного драматичного Театру «Притулок комедіанта» (Санкт-Петербург) та ряді інших.

У 1998 році дебютувала у кінематографі в телесеріалі «Самозванці» (реж. К. Худяков).

Зіграла понад 60 ролей в кіно і серіалах. Знялася у ряді українських картин.

Яскрава характерна і комедійна актриса.

Лауреат російських театральних і кінофестивалів[3].

Фестивалі і премії
  • 1996 — Лауреат фестивалю «Московські дебюти» в номінації «Найкраща жіноча роль» (спектакль «Сахалінська дружина»)
  • 2001 — Лауреат Першого Міжнародного фестивалю «Нова драма» в номінації «Найкраща жіноча роль» («Начиталася!..», 2001)
  • 2003 — Лауреат Міжнародної Премії Станіславського в номінації «Найкраща жіноча роль» — театральний сезон 2002—2003 рр. («Вишневий сад», 2003)[4]
  • 2003 — Лауреат премії журналу «Креатив» в номінації «Креативна актриса року» («Вишневий сад», 2003)
  • 2004 — Лауреат фестивалю камерних вистав «Золотий вік» («Фантазії Івана Петровича», 2004)
  • 2004 — Лауреат премії «Тріумф»
  • 2004 — МТКФ «Разом»: Приз за найкращий жіночий ансамбль («Діти Арбата», 2004)
  • 2009 — Всеросійський Шукшинський кінофестиваль на Алтаї: Диплом «За найкращу жіночу роль» («Голубка», 2008)
  • 2012 — III Міжнародний фестиваль туристичного кіно «Побачення з Росією» в містах Верхотур'є і Кам'янськ-Уральському: Приз в номінації «Найкращий ігровий фільм про туризм» (за роль у фільмі «Голубка», 2008)
  • 2017 — 28 Відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр» (Сочі): Приз за найкращу жіночу роль («Пали!», 2017)[5] та ін.

Фільмографія

Акторські роботи
  • «Самозванці» (1998—2002, т/с; Тамара)
  • «Сахалінська дружина» (2001, фільм-спектакль; Марина)
  • «Спас під березами» (2003, т/с; Наталя)
  • «Осип Мандельштам і Ольга Ваксель. Не забувай мене...» (2003, в документальному телециклі «Більше, ніж любов»; Ольга Ваксель)
  • «Вбити вечір» (2003, Тамара)
  • «Діти Арбата» (2004, т/с, реж. А. Ешпай; Ніна Іванова)
  • «Небо. Літак. Дівчина» (2002, „Мишка“, подруга Лари; реж. В. Сторожева)
  • «Ха!» (2002—2006, кіноальманах)
  • «Француз» (2004, провідниця Тамара; реж. В. Сторожева)
  • «На Верхній Масловці» (2004, Роза; реж. К. Худяков)
  • «Вузький міст» (2004, Люся)
  • «Справа про „Мертві душі“» (2005, Марія Антонівна, дочка губернатора; реж. П. Лунгін)
  • «Продається дача» (2005, Жанна)
  • «Доктор Живаго» (2005, т/с; Шурочка Шлезінгер; реж. О. Прошкін)
  • «Біси» (2006, т/с; Марія Лебядкіна)
  • «Золоте теля» (2006, т/с; Варвара Лоханкіна)
  • «Ленінградець» (2006, Зізі; реж. К. Худяков)
  • (рос.)«Многоточие» (2006, Варвара; А. Ешпай)
  • «Вовчиця» (2006, т/с, Україна; Лідія Сапсай, мати Германа)
  • «Мені не боляче» (2006, Аля, архитектор; реж. О. Балабанов) — номінація на кінопремію «Ніка» за 2006 рік («Найкраща жіноча роль другого плану»)[6]
  • «Сищик Путілін» (2007, т/с; дружина Путіліна; реж. С. Газаров)
  • «Заповіт Леніна» (2007, т/с; Зоя Вершина з товариства «Книголюб»; реж. М. Досталь)
  • «Громови. Дім надії» (2007, т/с; Геля)
  • «Іронія долі. Продовження» (2007, таксистка; реж. Т. Бекмамбетов)
  • «Суджений-ряджений» (2007, Лера)
  • «Служба довіри» (2007, т/с; Світлана Борисівна, психолог)
  • «Ілюзія страху» (2008, Україна; Свідок)
  • «Вийти заміж за генерала» (2008, Ірина)
  • «Рідні люди» (2008, т/с, Україна; Софія Григорівна Мальцева, мати Сашка)
  • «Довгоочікуване кохання» (2008, Лариса; Росія—Україна)
  • «Всі помруть, а я залишуся» (2008, Аліса Марченко, мама Жанни; реж. В. Германіка)
  • «Подія» (2008, Шнап, акушерка; реж. А. Ешпай)
  • «Голубка» (2008, Светка)
  • «До моря!»/«На море!» (2008, Ірина, дружина Вадима)
  • «Зона турбулентності» (2009, Ірина)
  • «Подружжя» (2009, т/с; Маргарита Сергіївна Огнєва, адвокат)
  • «Ласкавий травень» (2009, вчителька)
  • «У гонитві за щастям» (2009, Аня, дочка Лариси)
  • «Сільська комедія» (2009, т/с; Трандичіха, поштарка і сплетница)
  • «Мелодія любові» (2010, Анна Станіславівна, мати Емми; реж. К. Двигубська)
  • «Гаражі» (2010, т/с; Юля Локтєва, дружина Костянтина)
  • «Школа для товстушок» (2010, Ірина Бернштейн)
  • «Лазник президента, або Пасічники Всесвіту» (2010, Світлана Шпагіна)
  • «Російська рулетка. Жіночий варіант» (2010, Рина Сергєєва)
  • «Заєць, смажений по-берлінськи» (2010, т/с; Ніна Березкіна, медсестра)
  • «Ялинки 2» (2011, тітка Катя, подруга мами Насті)
  • «Олімпійське село» (2011, Марфа)
  • «Весілля за обміном» (2011, Віка)
  • «Подружжя 2» (2011, т/с; Маргарита Сергіївна Огнєва, адвокат)
  • «Диригент» (2012, Алла, сопрано; реж. П. Лунгін)
  • «Допитлива Варвара» (2012, т/с; Роза Сенчина, дружина Олега)
  • «Гагарін. Перший в космосі» (2013, лікар Аділя Котовська)
  • «Балабол» (2013, телесеріал; Варвара Семенівна Постишева, підполковник поліції)
  • «Мама-детектив» (2013, т/с; Лариса Іванівна Левіна, слідчий ДУВС м. Москви)
  • «Подарунок з характером» (2014, реж. К. Оганесян)
  • «Нова дружина» (2014, Ліка, подруга Ірини, офтальмолог)
  • «Перелітні пташки» (2014, Вероніка Голубцова, перукар-стиліст)
  • «Дорослі доньки» (2015, т/с; Наталя, сестра Олексія)
  • «Теорія неймовірності» (2015, т/с; Альвіна)
  • «Перлинне весілля» (2016, т/с; Світлана Григорівна Чайкіна, екскурсовод, мати трьох дочок)
  • «Привид оперу» (2017, т/с; начальник відділу поліції)
  • «Пали!» (2017, Алевтина Романова, наглядачка в жіночій колонії; реж. К. Плетньов)
  • «Здрастуй, Макбете» (2017, к/м)
  • «Новорічний переполох» (2017)
  • «Щасливий квиток» (2017, к/м; контролер)
  • «Балабол-2» (2018, т/с; Варвара Семенівна Постишева, підполковник поліції)
  • «Благими намірами» (2018, т/с; Анна Петрівна Федорова, бізнес-леді)
  • «Кожному своє» (2018)
  • «Куди тече море» (2018, «Кактус» (3-тя новелла); реж. В. Салтиков)
  • «Балабол-3» (2019, т/с; Варвара Семенівна Постишева, підполковник поліції)
  • «Дев'ять життів» (2019, т/с; Антоніна Василівна Трофимова, мати Маші)
  • «Заступники» (2019, т/с; Неллі Володимирівна Рябініна, прокурор)
  • «Підкидьок» (2019, Льоля)
  • «Скажи правду» (2019, т/с; Тетяна Старцева, подруга Ксенії, терапевт; реж. А. Ешпай)
  • «Врятувати Ленінград» (2019, Галочка; реж. О. Козлов)
  • «Тріада» (2019, т/с)
  • «Балабол-4» (2020, т/с; Варвара Семенівна Постишева, полковник поліції)
  • «У полоні минулого» (2020, т/с; Алла; Київтелефільм, Україна)
  • «День Святого Валентина» (2020, т/с; Наталія; Україна)
  • «Мій милий знайда» (2020, т/с; Поліна; Київтелефільм, Україна)
  • «Від печалі до радості» (2020, Надія Трифонова, дружина Володимира)
  • «Відчувати» (2020) та ін.

Озвучування
  • «Повернення Маргарити Барської» (2010, док. фільм; читає текст)

Сценарист
  • «Мот Не» (2017, у співавт.)

Примітки
  1. Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 8 февраля 2011 года № 157 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.)
  2. Вишневый сад. Постановка Эймунтаса Някрошюса. Пресса о спектакле (Коммерсант, 11 июля 2003 года) (рос.)
  3. Інга Оболдіна на peoples.ru (рос.)
  4. Міжнародний театральний фестиваль «Сезон Станіславського». Лауреати премії К. С. Станіславського. Театральний сезон 2002—2003 (рос.)
  5. Призеры 28 Открытого Российского кинофестиваля «Кинотавр» (2017) (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  6. Кінопремія «Ніка» за 2006 рік: Номінанти та переможці (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.