Обсерваторія Сайдинг-Спрінг

Обсерваторія Сайдинг-Спрінг — астрономічна обсерваторія, заснована у 1965 році поблизу Кунабарабрана, Австралія, частина Дослідницької школи астрономії і астрофізики при Австралійському національному університеті (АНУ). На території обсерваторії встановлено 12 телескопів: Англо-австралійський, телескопи АНУ, Університету Нового Південного Уельсу та інших установ. Обсерваторія розташована на висоті 1165 метрів над рівнем моря в Національному парку Warrumbungle на горі Woorat, також відомій, як гора Сайдинг-Спрінг. Обсерваторія була декілька разів занесена до списку кодів обсерваторій Центру Малих Планет під номерами: 260 (Цифровий огляд неба), 413 (основний код обсерваторії), E10 (Південний телескоп Фолкеса) і E12 (Огляд Сайдинг-Спрінг — пошук навколоземних об'єктів).

Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Siding Spring Observatory
Країна  Австралійський Союз
Розташування Гора Сайдинг-Спрінг, Кунабарабран, Австралія
Код 413
Висота 1165 м
Відкрито 1965 рік
Сайт: www.mso.anu.edu.au
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг (Австралія)
 Обсерваторія Сайдинг-Спрінг у Вікісховищі

Історія обсерваторії

У 1924 році федеральним урядом була створена обсерваторія Маунт-Стромло. Спочатку обсерваторія спеціалізувалася на дослідженні Сонця. Наприкінці 1940-х років основний акцент був зміщений на зоряну астрономію. З 1953 по 1974 рік 74-дюймовий (1.9 метри) телескоп був найбільшим оптичним телескопом в Австралії.

Вже у 1950-х роках міське засвічення від Канберри стало настільки сильним, що це стало помітно на горі Стромло. Тоді в 1962 році АНУ обрав нове місце для обсерваторії на горі Сайдинг-Спрінг. До середини 1960-х років на горі Сайдинг-Спрінг АНУ встановив 3 телескопи і створив інфраструктуру: дорогу, житлові приміщення, провів електроенергію і воду. У 1984 році прем'єр-міністр Боб Гоук відкрив найбільший телескоп АНУ з низькою вартістю і інноваційним дзеркалом діаметром 2.3 метри, який знаходиться в простому приміщенні з кубічним куполом, що обертається вслід за рухом труби телескопа.

З 1950 року, незалежно від розвитку обсерваторії АНУ, австралійський і британський уряди вели переговори про будівництво великого телескопа. Коли ці переговори, нарешті, дали свої плоди в 1969 році, то на місці майбутнього 4-метрового Англо-австралійського телескопа (ААТ) вже була добре розвинена інфраструктура обсерваторії Сайдинг-Спрінг, що значно полегшило спорудження телескопа ААТ.

Під час будівництва ААТ на початку 1970-х років Британська Рада Науково-Технічних досліджень також побудувала UK Телескоп Шмідта, на відстані 1 км на північний схід від купола ААТ. Телескоп Шмідта має широке поле зору (36 квадратних градусів) в порівнянні з ААТ, що дозволяє проводити оглядові програми. Цікаві об'єкти, які виявляють на телескопі Шмідта, потім докладно досліджують на більш великих інструментах. У 1987 році телескоп Шмідта був об'єднаний з АТТ в одну структуру.

На території обсерваторії Сайдинг-Спрінг також встановлені телескопи Південної Кореї, Дистанційні телескопи і телескопи Університету Нового Південного Уельсу. У 1990 році станція Гринвіцької обсерваторії для стеження за штучними супутниками Землі була закрита після 10 років роботи.

Інструменти обсерваторії
Англо-австралійський телескоп.
  • Англо-австралійський телескоп (D = 3.9 м, F = 12.7 м, належить Англо-австралійській обсерваторії (ААО))[1]
  • UK Телескоп Шмідта (D = 1.24 м, F = ? м, належить ААО, код обсерваторії 260)[2]
  • Південний телескоп Фолкеса (D = 2 м, F = ? м, код обсерваторії E10)
  • Телескоп СкайМеппер (D = 1.3 м, F = 6.2 м, належить АНУ)
  • Телескоп Передових технологій (D = 2.3 м, F = 4.7 м, належить АНУ)[3]
  • Південний телескоп Шмідта Уппсала (D = 0.52/0.66 м, F = 1.75 м, працює за програмою пошуку навколоземних астероїдів, код обсерваторії E12). Був встановлений для Південного філіалу Уппсальської обсерваторії (у 1980 році перевезений з Обсерваторії Маунт-Стромло)[4]
  • Автоматичний патрульний телескоп (D = 0.5 м, F = 0.5 м, належить Університету Нового Південного Уельсу)[5]
  • ROTSE IIIa, Експеримент Автоматичного Пошуку Транзієнтів (D = 0.45 м, F = 0.85 м, належить Університету Нового Південного Уельсу)
  • Південного-Корейський телескоп NEOPAT-YSTAR (D = 0.5 м, F = 1 м, ширококутній телескоп належить Корейській Південній Обсерваторії (Yonsei University Observatory), встановлений в грудні 2004 року, перше світло в грудні 2005 року)[6][7][8]
  • 40-дюймовий телескоп (оптична система Річі-Критьєна, D = 1 м, F = 8.1 і 18.3 м, належить АНУ — списаний)
  • 24-дюймовий телескоп (належить АНУ — списаний)
  • 16-дюймовий телескоп (належить АНУ — списаний)
  • Проєкт з пошуку екзопланет «HAT-South Project» (4 телескопи 18-см Такахасі з ПЗС-камерами Apogee 4Kx4K, загальна площа огляду 128 кв. градусів)[9]

Напрями досліджень
  • Оглядові зйомки південної півкулі.
  • Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення навколоземних об'єктів.
  • Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення екзопланет.
  • Визначення космологічних параметрів.
  • Моделювання формування галактик і спостереження найбільш ранніх етапів розвитку Всесвіту (з великим z).
  • Проєктування та створення на основі передових технологій інструментів і приладів для них.
  • Вивчення потоків газів навколо чорних дірок.
  • Пошуки найстаріших зірок у Чумацькому Шляху.

Основні досягнення
  • Південну частину Цифрового огляду неба знімали в Сайдинг-Спрінг на 1.2-метровому телескопі Шмідта (північну частину зняли в Паломарській обсерваторії, вони ж каталоги USNO-A1.0 і GSC[джерело?]).
  • Південну частину каталогу щільних скупчень галактик Ейбелла знімали на 1.2-метровому телескопі Шмідта в 1970-х роках.
  • У ході роботи Огляду Сайдинг-Спрінг було відкрито 67 комет, 54 з яких на рахунку Роберта Макнота — це рекорд на даний момент.[10]
  • Обсерваторія Сайдинг-Спрінг брала участь у Каталінському огляді, який впевнено займає провідне місце серед усіх обсерваторій світу за кількістю щорічно відкритих навколоземних астероїдів. У 2009 році їх число склало 577 штук.[11]
  • Відкриття екзопланети Lupus-TR-3 в 2007 році.
  • Визначення найкоротшого періоду обертання серед астероїдів: 2008 HJ — всього 42.7 секунди за допомогою Південного телескопа Фолкеса.
  • На Англо-австралійському телескопі був проведений огляд «The 2dF Galaxy Redshift Survey» з метою побудувати в обраних напрямках на небесній сфері докладну 3D-карту розподілу галактик у Всесвіті, що виявило глобальну пористу структуру Всесвіту.[12]

Керівники обсерваторії

Обсерваторія підпорядкована Дослідницькій школі астрономії і фізики АНУ, директором якої є професор Harvey Butcher.[13]

Відомі співробітники
  • Роберт Макнот
  • Gordon J. Garradd
  • Robert Evans (astronomer)
  • Шелте Джон Бас
  • Shaun M. Hughes
  • Duncan Waldron
  • Penny Sackett

Цікаві факти
  • Найяскравіша комета за останні 40 років — Велика комета 2007 року була відкрита в обсерваторії Сайдинг-Спрінг Робертом Макнотом.
  • На честь обмерваторії отримав назву астероїд 2343 Сайдинг-Спрінг, який був відкритий 25 червня 1979 року в обсерваторії Сайдинг-Спрінг.

Примітки
  1. The Anglo-Australian Telescope
  2. The UK Schmidt Telescope. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
  3. 2.3m Telescope
  4. Siding Spring Survey (SSS). Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 28 серпня 2012.
  5. The Automated Patrol Telescope
  6. YSTAR program, Yonsei University Observatory (YUO)
  7. YSTAR
  8. Yonsei Survey Observatory. Архів оригіналу за 24 червня 2003. Процитовано 28 серпня 2012.
  9. Hot Jupiters in the Southern Sky: The HAT-South Project. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
  10. Catalogue of Comet Discoveries
  11. NEO Discovery Statistics. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 29 серпня 2012.
  12. The 2dF Galaxy Redshift Survey
  13. RSAA People. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 29 серпня 2012.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.