Оголюк Олександр Сергійович

Олександр Сергійович Оголюк (нар. 14 вересня 1973) — радянський та український футболіст, нападник.

Олександр Оголюк
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Сергійович
Оголюк
Народження 14 вересня 1973(1973-09-14) (48 років)
Зріст 177 см
Вага 68 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
ОШІСП (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1991 «Дніпро» (Дніпроп.) 1(0)
1992 «Темп» (Шепетівка) 15(0)
1992—1993 «Таврія» (Херсон) 20(7)
1993 «Ворскла» (Полтава) 15(0)
1994—1995 «Поліграфтехніка» 56(7)
1996 «Гурнік» (Ленчна) ?(0)
1997 «Трансмаш» (Могильов) 10(0)
1997 «Поліграфтехніка» 1(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Олександр Оголюк народився 14 вересня 1973 року. Вихованець дніпропетровського ОШІСП.

Професіональну кар'єру розпочав у дніпропетровському «Дніпрі». 27 червня 1991 року провів свій перший та єдиний матч у складі дніпропетровського клубу, в рамках 16-го туру вищої ліги чемпіонату СРСР проти владикавказького «Спартака». Поєдинок завершився нічиєю з рахунком 1:1. Олександр вийшов на поле на 80-й хвилині матчу, замінивши Едуарда Сона[1]. У Дніпропетровську Оголюк переважно виступав з дублюючий склад (17 матчів, 1 гол).

В 1992 році перейшов до складу шепетівського «Темпа». У складі «Темпа» дебютував 21 березня 1992 року в переможному (1:0) домашньому матчі 4-го туру підгрупи 1 вищої ліги чемпіонату України проти сімферопольської «Таврії». Олександр вийшов на поле в тому поєдинку в стартовому складі, а на 69-й хвилині замість нього вийшов на поле Олександр Бабій[2]. Загалом у складі шепетівської команди зіграв 15 матчів.

Того ж року перейшов до складу «Таврії» (Херсон). За херсонську команду дебютував 1 серпня 1992 року в програному (0:2) виїзному матчі 1/64 фіналу кубку України проти каховського «Меліоратора». Олександр вийшов на поле в стартовому складі, а на 60-й хвилині його замінив Олексій Якименко[3]. 17 серпня 1992 року зіграв свій перший матч у складі «Таврії» в другій лізі чемпіонату України, проти маріупольського «Азовця». Поєдинок завершився нульовою нічиєю. Оголюк вийшов на поле в стартовому складі, а на 60-й хвилині його замінив Олександр Балашов[4]. Першим голом у професіональній кар'єрі відзначився 8 вересня 1992 року в домашньому матчі 3-го туру другої ліги чемпіонату України проти донецького «Шахтаря-2». Поєдинок завершився перемогою херсонської команди. Олександр вийшов на поле в стартовому складі, на 70-й хвилині реалізував пенальті, а вже на 71-й хвилині його замінив Олексій Якименко[5]. Загалом у складі «Таврії» у другій лізі чемпіонату України зіграв 20 матчів та відзначився 7-ма м'ячами, ще 1 поєдинок за херсонську команду провів у кубку України.

Першу частину сезону 1993/94 років провів у полтавській «Ворсклі». В складі полтавського клубу дебютував 1 серпня 1993 року в виїзному матчі 1/64 фіналу кубку України проти новомосковського «Металурга». Поєдинок завершився перемогою «Ворскли» з рахунком 2:1. Олександр вийшов на поле в стартовому складі, на 38-й хвилині відзначився голом, а на 52-й хвилині матчу його замінив Вазген Манасян[6]. Загалом у першій частині сезону 1993/94 років у футболці полтавської команди зіграв 15 матчів, ще 4 матчі (1 гол) у складі «Таврії» зіграв у кубку України.

Другу частину сезону 1993/94 років провів у клубі «Поліграфтехніка», який на той час виступала в Першій лізі чемпіонату України. У складі олександрійського клубу дебютував 27 березня 1994 року в матчі 21-го туру першої ліги чемпіонату України проти чортківського «Кристала». Олександрійці здобули перемогу з рахунком 1:0. Оголюк вийшов на поле в стартовому складі, а на 69-й хвилині його замінив Олександр Фоменко[7]. Першим голом у складі поліграфтехніки відзначився 19 травня 1994 року в виїзному матчі (1:1) проти стрийської «Скали». Олександр вийшов на поле на 55-й хвилині матчу замість Валерія Шажка[8]. Протягом свого перебування в Олександрії був стабільним гравцем основного складу. З 1994 по 1995 роки в чемпіонатах України зіграв 56 матчів та відзначився 7-ма м'ячами, ще 1 матч у складі олександрійців зіграв у кубку України. Ще 6 матчів у складі клубу зіграв у першості дублерів. Крім цього, в сезоні 1994/95 років зіграв 6 матчів у футболці «Поліграфтехніки-Кристалу».

Потім виїхав за кордон. Сезон 1996/97 років провів у складі польського клубу «Гурнік» (Ленчна), а в 1997 році виступав у складі представника білоруської вищої ліги «Трансмаш» (Могильов). У футболці білоруського клубу зіграв 10 матчів.

Проте в 1997 році повернувся в Україну та знову підписав контракт із «Поліграфтехнікою». 10 жовтня 1997 року повторно дебютував у футболці поліграфів, у виїзному матчі 18-го туру першої ліги чемпіонату України проти харківського «Металіста». Харківська команда здобула перемогу в тому поєдинку з рахунком 1:0. Оголюк вийшов на поле на 66-й хвилині, замінивши Юрія Гуру[9]. Цей матч став останнім для Оголюка в чемпіонатах України на професіональному рівні. Також цього ж року зіграв ще 2 поєдинки, в кубку України проти херсонського «Кристала», 15 та 20 жовтня 1997 року[10][11].

В 1997 році залишив Олександрію та виступав на аматорському рівні. З 1999 по 2000 роки виступав у складі криворізького клубу «Родіна». У 1999 році команда стала чемпіоном і володарем Кубка Кривого Рогу, була фіналістом Кубка Дніпропетровської області, а також виграла першість України серед підприємств концерну «Укррудпром». З 2004 по 2005 роки виступав у складі «Аглофабрики» (Кривий Ріг).

Досягнення

На професіональному рівні

На аматорському рівні
  • Чемпіонат Кривого Рогу з футболу
    • Чемпіон (1): 1999
  • Кубок Кривого Рогу з футболу
    • Володар (1): 1999

Примітки
  1. «Спартак» (Владикавказ) - «Дніпро» (Дніпропетровськ)
  2. «Темп» (Шепетівка) - «Таврія» (Сімферополь)
  3. «Меліоратор» (Каховка) - «Таврія» (Херсон)
  4. «Азовець» (Маріуполь) - «Таврія» (Херсон)
  5. «Таврія» (Херсон) - «Шахтар-2» (Донецьк)
  6. «Металург» (Новомосковськ) - «Ворскла» (Полтава)
  7. «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Кристал» (Чортків)
  8. «Скала» (Стрий) - «Поліграфтехніка» (Олександрія)
  9. «Металіст» (Харків) - «Поліграфтехніка» (Олександрія)
  10. «Кристал» (Херсон) - «Поліграфтехніка» (Олександрія)
  11. «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Кристал» (Херсон)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.