Одрехівський Володимир Васильович

Мати — Марія Байко[1].

У 1977 році закінчив Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва (тепер Академія мистецтв). Викладачі — Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич, Іван Франк. Із 1978 року почав викладати рисунок і скульптуру у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва.

У 1980—1983 роках навчався та закінчив аспірантуру в Ленінградському Вищому художньо-промисловому училищі імені В. Мухіної (нині — Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца). У 1985 році захистив кандидатську дисертацію у Ленінградському інституті живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю.  Рєпіна АМ СРСР (нині — Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна).

У 1992 році стажувався у Паризькій академії мистецтв (фр. Beaux-arts de Paris — L’école nationale supėrieure).

Член Національної спілки художників України із 1984 року.

На виборах, що відбулися 29 березня 2016 року, в Академії мистецтв у Львові та підрозділах академії у Косові (Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва та Косівський коледж прикладного і декоративного мистецтва), Одрехівський Володимир Васильович був обраний ректором Львівської національної академії мистецтв.[2]

Представляв свої твори на понад п'ятдесяти персональних виставках, найзначніші з яких:

• Український дім, Київ, 2005;
• Національний музей імені А. Шептицького, Львів, 1996, 2003, 2010, 2012, 2015;
• 5-а і 1-а Мерії Парижу, Франція, 2003 і 2004;
• Виставковий зал, Європарламент, Страсбург, Франція, 2005;
• Зал П'єра Кардена, Париж, Франція, 1992;
• Великих скульптурних салонах у Києві, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012;
• понад двадцяти міжнародних художніх виставках (Франція, Швейцарія);
• понад двадцяти національних і сорока зональних і обласних художніх виставках;
• понад тридцяти художніх Салонах у Франції.

Працює у ділянках монументальної, декоративної та станкової скульптури. У творчому доробку митця — понад 300 станкових і 50 монументальних творів (монументи, пам'ятники, художньо-меморіальні таблиці, композиції для парків та офісів в Україні, Франції, Греції. Найвідоміші з них:

• 2012 — Пам'ятник блаженному священномученику о. Омелянові Ковчу. Бронза, камінь. Перемишляни, Львівська область, Україна. Скульптор Володимир Одрехівський, архітектори Олександр Ярема, Олександра Лібич, Денис Белюх, Олександр Матушков.
• 2011 — Художньо-меморіальна таблиця Юрію Лебіщаку. Бронза. Опішня, Полтавська область, Україна.
• 2011 — 1-а премія Міжнародного конкурсу на найкращий проект пам'ятника Б.-І. Антоничу у Львові, Україна. Скульптор Володимир Одрехівський, архітектори Олександра Лібич, Денис Белюх, Олександр Матушков.
• 2010 — Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронза, мармур. Афіни, Греція, Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Михайло Федик.
• 2009 — «Обійми сонця» (бронза, висота 90).[3]
• 2009 — «Медитація» (бронза).[4]
• 2008 — Меморіальний пам'ятник скульптору Василю Одрехівському. Бронза, граніт. Личаківське кладовище, Львів, Україна.
• 2008 — «Праматір» (бронза, 13×13×32).[5]
• 2007 — Композиція «Сім'я». Бронза, камінь. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
• 2004 — Меморіальний пам'ятник Георгію Дзісю. Бронза, граніт. Байкове кладовище, Київ, Україна.
• 2004 — Художньо-меморіальна таблиця Георгію Дзісю. Бронза. Київ, Україна.
• 2003 — Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронза, граніт. Севастополь, Крим, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Георгій Григор'янц.
• 2002 — Декоративна композиція для фонтану «Ореанда». Бронза. Готель «Ореанда», Ялта, Україна.
• 2001 — Паркова композиція «Мрія». Бронза. Пацціо мерії Ляні сюр Марне, Паризький регіон, Франція.
• 1999 — Паркова композиція «Чекання». Бронза. Парк мерії м. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
• 1999 — Паркова композиція «Роздуми». Бронза. Парк мерії м. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
• 1997 — Композиція «Світла надія». Бронза. Фірма «Groupe Environnement S. A.», Пуассі, Паризький регіон, Франція.
• 1997 — Архітектурно-скульптурний комплекс «Тарас Шевченко». Бронза, граніт. Новий Розділ, Львівська область, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Василь Каменщик.
• 1995 — Монумент «Будителі». Бронза, камінь. Стрий, Львівська область, Україна.

Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Володимир Сколоздра.

• 1991 — Художньо-меморіальна таблиця композитору Станіславу Людкевичу. Бронза. Львів, Україна.
• 1989 — Художньо-меморіальна таблиця поету Богданові-Ігореві Антоничу. Бронза. Бортятино, Львівська область, Україна.
• 1989 — «Катерина». Тонований гіпс, 60×30×14.[6]
• 1986 — «Козацька пісня». Тонований гіпс, 62×23×18.[6]
• 1986 — Пам'ятник Іванові Франку «Каменярі». Бронза, мідь. Стрий, Львівська область, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Володимир Блюсюк.
• 1985 — Герой Радянського Союзу М. В. Ісаєв. Тонований гіпс, 104×60×58.[7]
• 1983 — Олімпійський чемпіон з гімнастики Б. Макуца. Тонований гіпс, 50×28×24.[8]
• 1982 — «Пожежник». Тонований гіпс, 150×90×14.[9]
• 1982 — Портрет голови колгоспу В. Т. Бойко. Тонований гіпс, 43×36×35.[10]
• 1980 — Портрет члена КПРС з 1918, учасника революції Д. Іванова. Гіпс, 70×33×34.[11]
• 1980 — Портрет двічі Героя Радянського Союзу І. Степаненка. Тонований гіпс, 63×37×42.[11]
• 1985 — Портрет М. Колесси. Дерево, 70×45×43.[12]
• 1980 — Портрет Заслуженого діяча мистецтв УРСР В. Одрехівського. Тонований гіпс, 65×62×46.[13]
• 1977 — Портрет І. С. Бебло — заслуженого будівельника УРСР. Шамот, 56×32×37.[14]
• 1976 — М. Колесса. Тонований гіпс, 62×30×38).[15]

• 
  Художньо-меморіальна таблиця С. Людкевичу
• 
  Меморіальна таблиця Юрію Лебіщаку на стіні гончарної слави в с. Опішня

• 2009 — Народний художник України;
• 2005 — Лауреат Премії ім. І. Труша;
• 1999 — Заслужений діяч мистецтв України;
• 1996 — I-й приз за скульптуру (Салон мистецтв, 1996, Буржуа Жалю, Франція);
• 1996 — Срібна медаль (40-ий Міжнародний салон мистецтв, Безьє, Франція).

• Міністерство культури та інформаційної політики України;
• Національний музей імені А. Шептицького у Львові;
• Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького;
• Львівський історичний музей;
• Тернопільський обласний краєзнавчий музей;
• Посольство України у Франції, Париж, Франція;
• Посольство України в Аргентині, Буенос-Айрес, Аргентина;
• Мерія міста Віллєн сюр Сен, Франція;
• Мерія міста Ляні сюр Марне, Франція;
• Галерея «Akhenaton», Труа, Франція;
• Галерея Saint-Rémy, Труа, Франція;
• Галерея Д'Енглескевіль ан Ож, Франція;
• Галерея Франсуаз Болоньїні, Франція;
• Фірма «Groupe Environnement S. A.», Пуассі, Франція.

• Одрехівський Володимир Васильович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 676-677.

• Володимир Одрехівський. Скульптура
• Одрехівський Володимир Васильович