Блюсюк Володимир Іванович

Народився 25 лютого 1937 року в селі Святець. 1961 року закінчив будівельний факультет Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «архітектура». Того ж року працював у львівському відділенні «Держгірхімпроекту». Від 1962 року працює викладачем кафедри архітектурного проектування Львівської політехніки. Для робіт Блюсюка характерним є застосування мотивів народної, зокрема карпатської архітектури.

Роботи

• Реконструкція інтер'єру першого поверху Порохової вежі у Львові для потреб кафе Львівської спілки архітекторів. Реалізована на початку 1960-х років за проектом відібраним на конкурсі. Співавтор Володимир Дорошенко[1].
• 13-поверховий гуртожиток Львівської політехніки на 909 місць на нинішній вулиці Академіка Лазаренка (співавтор Мирослав Трач)[2].
• Комплекс гуртожитків на вулиці Остроградських у Львові (1968).
• Молодіжний центр «Романтик» (1979, співавтор М. Ткач)[3].
• Стадіон «Дружба» у Львові, розрахований на 45 тис. глядачів, нині має назву «Україна» (кінець 1970-х років, співавтори Ярослав Назаркевич, Ярослав Порохнавець, Лариса Скорик)[4].
• Спортивно-відпочинкові бази для працівників і студентів Львівської політехніки у Славському (1980) і в Шацьку (1983).
• Житлові будинки на вулиці Житомирській (1976) і Ніжинській (1985).
• Спорткомплекс товариства «Спартак» (1986, у співавторстві).
• Храмовий комплекс Святої Покрови у смт Теофіполь Хмельницької області (1998–1999).
• Серія проектів садибних будинків на Львівщині та інших регіонах України (1990-ті).
• Архітектурна частина низки пам'ятників.
  • Пам'ятник Ярославові Галану в селі Вузлове (1967, скульптор Чайка Яків)[5].
  • Пам'ятник на могилі Володимира Гнатюка на Личаківському цвинтарі (1970, скульптор Лука Біганич)[6].
  • Лесі Українці на вулиці Караджича у Львові (1971, скульптор Лука Біганич)[7].
  • Ярославові Галану у Львові на колишній площі Галана, тепер Петрушевича (1971, скульптори Олександр Пилєв, Аїда Охріменко, Валентин Усов)[8].
  • Василю Пересаді при перетині вулиць Медової Печери та Пасічної у Львові (1971, скульптор Яків Чайка)[9].
  • Радянським солдатам у Бориславі (1974, скульптор Василь Одрехівський).[10]
  • Олексі Довбушу у Велесневі (1977).
  • Пам'ятний знак депутатові Верховної Ради СРСР А. Г. Гоголь у селі Черче Івано-Франківської області (1979, скульптори Юрій Амбіцький і Мирон Амбіцький)[11].
  • Пам'ятник Олександрові Пархоменку на вулиці Шевченка в Кам'янці-Бузькій (1980, скульптор Лука Біганич).[12]
  • Іванові Підкові на площі Підкови у Львові (1982, скульптор Петро Кулик).
  • Пам'ятник А. Голубіву в селі Межиріччя Сокальського району (1982, скульптор Василь Одрехівський)[13].
  • Тарасові Шевченку в Любинцях (1982).
  • Тарасові Шевченку в Жидачеві (1988, за іншими даними 1992, скульптори Любомир та Олег Лесюки[14]).
  • Тарасові Шевченку в селі Завадів Стрийського району (1989, скульптори Василь та Володимир Одрехівські).[15]
  • Тарасові Шевченку в селі Лівчиці Жидачівського району (1992, скульптор Ярослав Лоза).[16]
  • Романові Купчинському в селі Розгадів (1994, скульптор Петро Кулик)[17].
  • Князеві Васильку Теребовлянському в Теребовлі (1997).
  • Генералу Роману Шухевичу в Краківці (1997, скульптор Петро Штаєр).
  • Іванові Підкові у Черкасах (2001, скульптор Петро Кулик).
  • Іванові Підкові у Каневі (2001).
  • Степанові Бандері в Дублянах (2002, співавтори скульптори Ярослав і Володимир Лоза, архітектор Микола Шпак)[18].
  • Володимирові Макару в Поториці (2010, скульптор Петро Кулик)[19]
  • Пам'ятний знак у селі Трудовач (скульптор Яків Чайка)[20].
  • Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні в селах Вільхівці (1969, скульптор Любомир Лесюк)[21], Кліцько (1973, скульптор Василь Одрехівський)[22], Старокостянтинові (штучний камінь, скульптори Іван Самотос, Любомир Лесюк).[23]
  • Пам'ятний знак радянським льотчикам у Джанкої (скульптор Еммануїл Мисько)[24].
• Нереалізовані проекти пам'ятників
  • Байді Вишневецькому у Вишнівці (1992, скульптор Ярослав Лоза).
  • Митрополиту Андрею Шептицькому у Львові (1994).
  • Проект пам'ятника Володимирові Кубійовичу у Львові. Створений для конкурсу 2001 року, де здобув друге місце (перше не присуджувалось). Скульптори Володимир і Ярослав Лози[25].

• Бірюльов Ю. О. Блюсюк Володимир Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 87. — ISBN 966-02-2682-9..
• Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — 735 с. (рос.)
• Проскуряков В. І. Творчий внесок викладачів львівської архітектурної школи у формування архітектури Львова 60-80 рр. XX ст. // Досвід та перспективи розвитку міст України. Збірник наукових праць. — 2006. — № 11. — С. 105—106.
• Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 234.