Одін Байрон

Óдін Ланд Байрон (англ. Odin Lund Biron; нар. 5 жовтня 1984 року, Дулут, Міннесота) — американський і російський актор театру і кіно. Найбільш відомий за роллю Філа Річардса в телесеріалі «Інтерни».

Одін Байрон
англ. Odin Lund Biron
Народився 5 жовтня 1984(1984-10-05)[1] (37 років)
Дулут, Міннесота, США[2]
Громадянство  США
 Росія
Діяльність актор театру, телеактор, актор
Alma mater Школа-студія МХАТ і Community High Schoold
Знання мов англійська
Роки активності 2009 — тепер. час
IMDb ID 4055575

Біографія

Народився в родині власника лісопилки (батько) і адміністратора клініки (мати). Коли йому було 15 років, сім'я переїхала в штат Мічиган. Мати з дитинства прищеплювала йому любов до мистецтва: постійно водила в музей і на прослуховування в місцевий театр, одночасно віддала в музичну школу. У 2004 році закінчив факультет музичного театру університету Мічигану (Енн Арбор, США).

На третьому курсі, в 2003 році, коли студенти отримали можливість виїхати навчатися за кордон на три місяці з обміну, Одін знайшов в Інтернеті сайт, де говорилося про спільну програму Інституту Юджина О'Ніла (англ.) І Школи-студії МХАТ, і вирішив, що поїде в Москву. Закінчивши навчання за обміном, Одін отримав пропозицію продовжити навчання в Школі-студії МХАТ, погодився і був зарахований відразу ж на другий курс[3]. У 2009 році закінчив Школу-студію МХАТ (курс Костянтина Райкіна), під час навчання на останньому курсі став лауреатом премії «Золотий лист» за найкращу чоловічу роль.

З 2009 по 2009 по 2013 роки грав у Театрі «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна. Працював асистентом-перекладачем в Школі-студії МХАТ. Грав на скрипці в музичній групі «Dr. Lector».

З 2014 по 2015 роки працював в Гоголь-центрі. Був задіяний у виставі «Мертві душі», де паралельно виконував ролі Чичикова і Манілова.

Велику популярність акторові принесла роль американця Філа Річардса в комедійному серіалі «Інтерни».

В лютому 2013 актор отримав посвідку на постійне проживання в Росії.

У 2015 році Байрон зізнався у тому, що він — гей. Також він повідомив про те, що рік зустрічався з казахстанським режисером і це був найміцніший його зв'язок.

На початку 2015 Байрон покинув Росію і повернувся в США. Пройшов навчання у кулінарній школі Le Cordon Bleu. Жив і працював в Міннеаполісі.

З 2016 знову проживає в Москві і працює в Гоголь-центрі.

Творчість

Театр «Сатирикон»
  • «Гроші» (за п'єсою О. Островського «Не було ні гроша, та раптом алтин», режисер — К. Райкін) — Відвідувач злодійського кубла; Модест Григорович Баклушін, молодик
  • «Маленькі трагедії Пушкіна» (за творами О. С. Пушкіна «Маленькі трагедії», режисер — В.Рижаков — Сальєрі, хор

Школа-студія МХАТ
  • «Безумство кохання» (режисер-педагог — О.Гуськов) — Едді
  • « Майбутні льотчики» (режисери-педагоги — К.Райкін і С.Шенталінскій)
  • «Валенсійські безумці» (режисер-педагог — О.Бутенко-Райкіна) — Рейнер, принц
  • «Гамлет» (режисер-педагог — М.Брусникіна) — Гамлет
  • «Євгеній Онєгін» (режисер-педагог — М.Брусникіна) — Ленський
  • «Стравінський. Ігри» (режисер — педагог — А.Сігалова) — Танцюрист

Центр мистецтв імені Михайла Баришникова
  • «Гамлет» (режисер-педагог — М.Брусникіна) — Гамлет
  • «Стравінський. Ігри» (режисер — педагог — А.Сігалова) — Танцюрист

St. Louis MUNY/KC Starlight
  • «Співак у дощі» (режисер — Leroy Reams)

St. Louis MUNY
  • «Енні, візьми свою рушницю» — шанувальник (режисер — Paul Blake)

Performance Network
  • «Людина із Ла Манча» — цирюльник (режисер — Malcolm Tulip)

Театральный центр «На Страстном»
  • «Ріверсайд Драйв» (за п'єсою Вуді Аллена, режисер — Олександр Созонов)

Театр і Клуб «Майстерня»

«Лафкадіо» (за повістю Шела Сілверстайна «Лафкадіо, або Лев, що відстрілювався», режисер — Світлана Іванова-Сергєєва)

Гоголь-центр
  • «Мертві душі» (за поемою Миколи Гоголя, режисер — Кирило Сребренніков) — Чичіков / Манілов

Номінації і нагороди
  • Лауреат премії «Золотий лист-2009» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль Гамлета у виставі «Гамлет» за трагедією Вільяма Шекспира[4]
  • Диплом імені М. І. Гришина «За успішне осягнення професії актора».

Примітки
  1. ČSFD — 2001.
  2. http://www.vulture.com/2015/02/odin-biron-russias-hottest-american.html
  3. Кто там… Один Байрон // Телеканал «Культура», 2010 рік
  4. Театральная премия «Золотой лист-2009». Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 20 липня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.