Баришников Михайло Миколайович

Бари́шников Михайло Миколайович (27 січня 1948, Рига) — американський балетний танцівник, хореограф, балетмейстер, актор кіно російського походження.

Баришников Михайло Миколайович
рос. Михаил Николаевич Барышников
латис. Mihails Barišņikovs
Народився 27 січня 1948(1948-01-27) (74 роки)
Рига
Країна  СРСР
 США
 Латвія
Національність Russians in Latviad
Місце проживання США
Діяльність артист балету, балетмейстер
Alma mater Q58465357?, Riga ballet schoold і Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Знання мов російська і англійська
Заклад Маріїнський театр, Великий театр, National Ballet of Canadad, Американський театр балетуd, New York City Balletd, White Oak Dance Projectd і Baryshnikov Arts Centerd
Членство Американська академія мистецтв і наук
Роки активності 1968 — тепер. час
У шлюбі з Lisa Rinehartd
Діти Anna Baryshnikovd і Shura Baryshnikovd
Нагороди


Theatre World Special Awardd (1989)

Vilcek Prized (2012)

Praemium Imperiale (2017)

Член Американської академії мистецтв і наук

IMDb ID 0000864

Життєпис

Народився в родині російських мігрантів у Ризі. Навчався у Ризькій середній школі № 22. Займатися балетом почав у Ризькому хореографічному училищі у педагога Юріса Капраліса і Валентина Блінова. Вчився в одному класі з Олександром Годуновим. Продовжив навчання в Ленінградському хореографічному училищі в класі Олександра Пушкіна (у нього ж раніше навчався Рудольф Нурієв).

Баришников та Лайза Мінеллі у шоу «Baryshnikov on Broadway», 1980 рік

Був солістом Кіровського театру в Ленінграді в період 1967—1974 років. Під час гастролей радянського театру за кордоном в 1974 році, отримавши запрошення вступити у трупу Американського театру балету від Олександра Мінца вирішив не повертатися до СРСР і залишитися в Канаді. Став «неповерненцем»[1]., що викликало великий скандал у радянських політичних колах.

Танцював у різних трупах і згодом став основним танцюристом у трупі Американського театру балету (АБТ), партнером Гілсі Кіркланд. Удосконалював свою майстерність у відомого балетного педагога-репетитора Валентини Переяславець.[2] У 1978-80 виступав у трупі Нью-Йоркського міського балету, створеного Джорджем Баланчиним. В період 1980—1989 років директор, балетмейстер і прем'єр Американського театру балету.

З 1990 по 2002 рік очолював трупу «Проект білий дуб» (Флорида), яку він заснував разом з Марком Морісом[3]. Від 2005 року художній керівник «Центру мистецтв імені Михайла Баришнікова»[4].

Знімався в кіно, зокрема в популярному телесеріалі «Секс і місто». Зіграв колишнього радянського танцюриста-«неповерненця» у фільмі «Білі ночі» (1985). Брав участь у драматичному спектаклі «Метаморфози» (1989) на Бродвеї.

Фільмографія
  • Точка звороту (The Turning Point) — 1977
  • Білі ночі (White Nights) — 1985
  • Справа фірми (Company Business) — 1991
  • Секс в місті (серіал) — 2003–2004

Приватне життя

Багато років живе у фактичному шлюбі з танцівницею Американського театру-балету та журналісткою Лізою Райнгарт (Lisa Rinehart), з якою має трьох дітей: сина Пітера (* 1989), дочок Анну (* 1992) та Софію (* 1994).

З американською акторкою Джессікою Ленґ має дочку Александру (* 1981).

Під час роботи в Американському театрі балету мав роман із партнеркою Гілсі Кіркланд. Подробиці їх складного роману балерина опублікувала 1986 року в автобіографії «Dancing on My Grave»[5].

Цікаві факти
  • Михайло Баришников номінувався на «Оскар» за роль другого плану в картині «Поворотний пункт». Фільм був представлений в одинадцяти номінаціях на премію, але не отримав жодної.
  • Втеча Баришникова із СРСР нагадала такий же вчинок 13-річної давнини іншої радянської балетної зірки — Рудольфа Нурієва. Цій події присвятив сатиричний експромт відомий російський актор і поет Валентин Гафт:
На гастролях был балет,
все собрались — Миши нет!
Оказалось, он — на месте.
остальные — просто вместе.
  • Поет Йосип Бродський присвятив Баришникову кілька віршів: «Класичний балет є замок краси…» [11] (зі збірки «Частина мови») і «Раніше ми поливали газон з лійки…» (з книги «Пейзаж з повінню»).

Примітки
  1. Первые ласточки. Рудольф Нуриев и другие танцовщики-диссиденты. МК-Бульвар № 564. 19 березня 2008. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2013.
  2. Людмила Волянська. «Незрівняний ювілей незрівняної артистки»
  3. About BAC
  4. Staff of the BAC
  5. Kirkland, Gelsey, and Greg Lawrence. Dancing on My Grave. Garden City, New York: Doubleday and Company, 1986 (ISBN 0-385-19964-3).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.