Ознамець Володимир Володимирович

Закінчив ногачівську восьмирічку, Славутську школу-інтернат. Здобув медичну освіту в місті Антрацит Луганської області. Після строкової служби лишився в армії, служив прапорщиком у Славуті, звільнився в запас після розформування частини. В серпні 2014-го мобілізований, санітарний інструктор, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.

Ніс службу на першій лінії оборони під Дебальцевим. Сам будував окопи, обладнав польовий медичний пункт у бліндажі. У своєму підрозділі був і санітаром і хірургом. Від переживань посивів. Волонтери надсилали йому медичні препарати. 7 жовтня військовики перевозили поранених «Уралом» з червоним хрестом та розпізнавальними знаками медичної служби в госпіталь Артемівська. Зворотньою дорогою потрапили під обстріл проросійських терористів із засідки. Володимир зазнав поранень в голову та груди, від яких помер. Тоді ж загинув іще один військовик, один важкопоранений.

Без Володимира лишились мама Надія Дмитрівна, батько, брат Олег.

Похований в селі Ногачівка.

В квітні 2015 року піп УПЦ МП відмовився відправити поминальну Панахиду та порадив батькам пересвятити могилу Володимира. 4-го травня 2015 року священики Київського патріархату здійснили над могилою Героя поминальний молебень.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• 24 квітня Володимиру присвоєно звання почесного громадянина Славути (посмертно)

• Ознамець Володимир Володимирович
• Герої не вмирають
• Не залишав нікого у біді
• Український священнослужитель чи московський піп?
• Наші Герої
• Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»