Ойгаїнг

Ойгаї́нг, Ойкаїнг[1], Ой-кайинг[2] (узб. Oygaying, Ойгайинг — спотворене кирг. «березова балка, долина беріз»[3]) — гірська річка в Бостанлицькому районі Ташкентської області Узбекистану, ліва складова річки Пскем.

Ойгаїнг
41°59′41″ пн. ш. 70°38′01″ сх. д.
Витік
• координати 42°11′18″ пн. ш. 71°10′56″ сх. д.
Гирло Пскем
• координати 41°59′40″ пн. ш. 70°38′02″ сх. д.
Країни:  Узбекистан,  Російська імперія і  СРСР
Регіон Ташкентська область
Довжина 76 км
Площа басейну: 1102 км²
Середньорічний стік 27,9 кубічний метр за секунду
Притоки: Q15712343? і Q30892869?
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 1513046

У верхній течії має назву Шавурсай або Шабирсай[4] (узб. Shovursoy, Шовурсой; Shobirs, Шобирс[5]). Іноді Шавурсай розглядається як самостійна річка, тоді Ойгаїнг відлічується від злиття Шавурсая з річками Тюзашу і Тастарсай[6].

Загальний опис

Довжина Ойгаїнга від витоків до злиття з Майданталом і утворення Пскема — 76 км, площа басейну становить 1102 км2. Живиться сезонними снігами, талими водами льодовиків і сніжників. Середньобагаторічна витрата води дорівнює 27,9 м3/с. При цьому 44—46 % річного стоку припадає на період від липня до вересня.

Заплава і річкові тераси добре виражені. За течією трапляється велика кількість морен, що залишилися від стародавніх льодовиків. В деяких місцях русло загачується великими валунами, утворюючи ділянки падіння води.

Руслове озеро Шабиркуль

Течія річки

Шавурсай

Шавурсай — верхів'я Ойгаїнга; він утворюється злиттям Тастарсая[ком 1], Такмаксалди і, трохи нижче, Ішакульди. Ці невеликі водотоки починаються від льодовиків Пскемського хребта: Тастарсай — від льодовика Пахтакор, Такмаксалди — від безіменного карово-нависаючого льодовика, лівий витік Ішакульди — від льодовика Калесника, правий витік Ішакульди — від льодовика Козій[6].

Спочатку Шавурсай тече на північний захід уздовж хребта Таласький Ала-Тоо, далі повертає на схід, з деяким ухилом на південь. За поворотом на річці розташоване озеро Шабиркуль[4].

Ширина Шабирсая нижче від озера становить 11 м, глибина — 1,2 м. На річці є броди. Швидкість течії нижче від Шабиркуля становить 2,5 м/с[4].

За злиттям з річками Тастарсай (ліворуч) і Тюзашу (праворуч), яке відбувається практично одночасно[4], русло отримує назву Ойгаїнг[6].

Середня і нижня течія

Отримавши назву Ойгаїнг, водотік далі орієнтується на північний схід і тече між Майдантальським хребтом (на північному заході) і Пскемським хребтом (на південному сході). Русло проходить серед рідколісся і чагарникових заростей[7].

У районі урочища Туякорин є брід. Ширина русла в середній течії (за впадінням Байкирака) складає 20 м, глибина — 50 см. Далі на березі річки стоїть сніголавинна станція Ойгаїнг. Поблизу станції розташований ще один брід і, перед впадінням значної притоки Коксу, — водомірний пост. Після підходу Коксу ширина русла досягає 30 м, глибина — 80 см. Після впадання притоки Аютор східний знову є брід. Далі, після впадання притоки Турагаїнг швидкість течії дорівнює 4,0 м/с. На берегах є ділянки деревної і, місцями, чагарникової рослинності[7].

В районі урочища Карабашкак Ойгаїнг повертає на південь, хоча потім східний ухил з'являється знову. За впадінням великої притоки Бештор ширина русла становить 16 м, глибина — 1,2 м[7].

Бештор — найбільша ліва притока Ойгаїнга

Пройшовши між урочищами Сариджаяк і Кокренеат, Ойгаїнг зливається з Майданталом у річку Пскем. Поблизу злиття Ойгаїнга і Майдантала розташована метеостанція «Майдантал»[8].

Уздовж всієї течії Ойгаїнга прокладено стежку (від пониззя до броду за Аютором Східним — по правому березі, вище — по лівому березі)[6][7].

Притоки Ойгаїнга

Ойгаїнг має більше 100 приток загальною довжиною близько 206 км. Середня висота водозбору дорівнює 2998 м, середній модуль стоку становить 27,2 л/с·км².

Найбільшою лівою притокою Ойгаїнга є річка Бештор. Великими притоками також є Тастарсай, Коксу, Байкираксай, Чиралма (всі — зліва).

Примітки
Коментарі
  1. Складову Шавурсая Тастарсай не слід плутати з великою притокою Тастарсай, яка впадає в річку нижче (або, з іншого погляду, зливається з Шавурсаєм в Ойгаїнг)
Джерела
  1. Гранитов И. И., Ахунов Х. М. О растительном покрове Чирчик-Ангренского бассейна // Ташкентский государственный университет им. В. И. Ленина. Научные труды. — Ташкент, 1973. — Вип. 439 (13 лютого). — С. 127.
  2. Ташкентская область. Справочная политико-административная карта. — Ташкент: «Госкомгеодезкадастр», 2007. Масштаб 1 : 500 000. ISBN 978-9943-15-072-0
  3. Изба туриста — по Ойгаингу и Пскему. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 14 березня 2013.
  4. Аркуш карти K-42-71 Чакмак-суу. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1982 р. (рос.)
  5. Тошкент. Миқёс 1 : 28 000. — Тошкент: «Узгеодезкадастр», 1995. (карта Ташкентского вилоята на обороте)(узб.)
  6. Попов В. Н. Западный Тянь-Шань. — Москва: «Физкультура и спорт», 1978.
  7. Аркуш карти K-42-70 снеголавин станц Ойгаинг. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1970 р. Видання 1982 р. (рос.)
  8. Аркуш карти K-42-82 Джаны-базар. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1989 р. (рос.)

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.