Ой три шляхи широкії

Вірш написаний між 17 квітня і 19 травня 1847 року в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства в казематі «Третього відділу». Під номером VI входить до циклу «В казематі». Подібно до інших творів циклу, у вірші відтворено переживання поета в очікуванні вироку у справі Кирило-Мефодіївського братства: тужливі перечуття розлуки з Україною, усвідомлення знівеченого життя, самотності на чужині, втраченості життєвих перспектив. Автографи твору — в окремому автографі циклу, в «Малій книжці» (захалявній книжечці 1847) і в «Більшій книжці». Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1, с. 5-6).

За стилем, темою, мотивами, образами-персонажами, народнопісенною символікою твір нагадує народну баладу. По світу розійшлися троє братів, покинувши стару матір, сестру, дружину й молоду наречену. Початок і завершення твору являють собою кільцеве обрамлення, у якому, відповідно до народноепічної традиції, постає образ трьох шляхів як символічне втілення людських доль, що їх супроводжують життєві випробування. Шлях на чужину в контексті творчості Шевченка асоціюється з безвістю, розчиненням у часі й просторі ворожого світу. Матір, сестра "жінка з діточками" й заручена дівчина, які залишилися самотніми й позбавленими чоловічої опори, підтримки й допомоги, висаджують дерева, що є символічним знаком надії на щасливе повернення трьох братів додому. Кревні родичі — мати й сестра — саджають по три дерева — ясени та явори — їхня любов однаково спрямована на всіх трьох подорожніх. Переживання дружини й дівчини зосереджено лише на долі їхніх коханих, тугу за якими втілено в образах тополі й калини. Однак посаджені жінками дерева всихають, що є знаком нещастя, хвороби й смерті, адже "Не вертаються три брати". Але якщо позбавлені чоловічої опіки й піклування мати, сестра, жінка з дітьми, "плачуть", то "дівчину заручену кладуть в домовину", що асоціюється з неминучим занепадом роду й народу. У цій частині твору виклад змінюється з минулого часу на теперішній, що посилює динамізм і драматизм розповіді. Прикінцевий образ заростання трьох шляхів тернами, що втілює народне уявлення про неможливість подолати чужий простір і повернутися додому, формує в читача підсумок про марність блукання світом і пошуків долі на чужині.

Народнопісенне походження мають:

• символіка (мати садить на пам’ять про синів ясени, сестра — явори, невістка — тополю, дівчина — калину; шляхи заростають тернами, що означає неможливість повернення братів);
• композиційні засоби троїстості (три шляхи, три брати, три явори, три ясени);
• протиставний паралелізм — зачин (шляхи — докупи зійшлися, брати — розійшлися).
• ясени та явори, що їх висадили мати й сестра, символізують чоловічу стать;
• тополя й калина, посаджені дружиною та дівчиною, втілюють жіноче начало;
• висаджування дерев жінками - знак надії на щасливе повернення подорожніх;
• всихання дерев символізує занепад, нещастя, хворобу, смерть;
• заростання шляхів тернами — неможливість повернення додому.

Народнопоетичний образ шляхів, що поросли тернами, як символ вічної розлуки з батьківщиною, психологічно близький Шевченкові. Він є і в інших його невольничих віршах («Не кидай матері! — казали», «Заросли шляхи тернами»).

• Мелодію до цієї поезії записано в с. Суботові на Черкащині (збірка «Пісні великого Кобзаря». К., 1964).

• На музику твір поклали Я. Степовий, С. Воробкевич, П. Сениця, Г. Топольницький, Д.Клебанов та ін.

• Ілюстрації до вірша створили художники С. Караффа-Корбут (1963), К. Штанко (1980-ті)

• Лей О. І. «Ой три шляхи широкії…» // Шевченківський словник у 2 т. Том другий / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1978, с. 65.
• Чамата Н. «Ой три шляхи широкії…» // Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 4: I–Л / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2013. — с.686-688.
• Пономаренко О, На шостий день творення… Єдність автобіографічних і пісенних мотивів у ліричному шедеврі Т. Шевченка «Ой три шляхи широкії…» // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та коледжах, 2010, № 2.