Караффа-Корбут Софія Петрівна

Софі́я Петрі́вна Кара́ффа-Ко́рбут (Софія-Романа-Роксоляна) (23 серпня 1924, Львів — 29 листопада 1996) — українська художниця-графік. Проілюструвала близько 60 творів українських письменників, які вийшли тиражем понад 6 мільйонів примірників (кожну четверту дитячу книжку, яка виходила в Україні)[1].

Софія Караффа-Корбут
Народження 23 серпня 1924(1924-08-23)
Львів, Польська республіка
Смерть 29 листопада 1996(1996-11-29) (72 роки)
   Україна
Національність українка
Жанр художниця, графік
Навчання Перша українська приватна дівоча гімназія Сестер Василіанок; відділ малярства Державної технічної фахової школи у Львові; Львівське художньо-промислове училище; Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність художниця-граверка
Напрямок майстриня станкової та книжкової графіки (близько 60 творів українських письменників)

Біографічні відомості

Її батько, Петро Караффа-Корбут, білорус за національністю, належав до давнього шляхетського роду. Його далекий предок, Павло Караффа з роду венеційських князів, у XIV столітті перейшов до Польщі на службу до короля Владислава Ягайла, а нащадки Павла оселились у Білорусі. Сам Петро Караффа-Корбут народився 1887 року і невдовзі, як це було заведено, був зарахований до дворянства рішенням Мінських дворянських зборів, затвердженим потім указом російського Сенату. 1910 року білоруський шляхтич емігрував за кордон, а його родину в Білорусі згодом репресувала радянська влада, націоналізувавши маєтки[2].

З боку діда Петра Берези краєзнавці виводять родовід із козацьких поселенців, що нібито оселилися в селі Куткір (нині Буський район на Львівщині) після ліквідації Запорізької Січі. В усякому разі, в сільських метричних книгах згадки про Берез є з кінця ХVIII століття.

Мати, Марія Береза, через родину своєї матері (Анни з Кучинських) була споріднена зі Свєнціцькими (Іларіон Свєнціцький був її двоюрідним братом). Можливо, саме він познайомив батьків Софії Караффи-Корбут.

Мати Софії, Марія Петрівна Береза, як і її старші сестри Михайлина та Євгенія, закінчила вчительську семінарію, але не змогла знайти місця в школі і виїхала до Франції. За версією Марії Іларіонівни Свєнціцької, дівчина спершу листувалася з Петром Караффою-Корбутом, а потім поїхала до нього. Містечко Сен-Кантен, де мешкало молоде подружжя, відоме ткацькими фабриками: на одній із них, напевно, працював «бюровим урядовцем» (як згодом писала Марія Петрівна) її чоловік[3].

Важко сказати, чому Марія повернулась у Галичину, порвавши всі стосунки з чоловіком, а він емігрував до США[2].

Софія-Романа-Роксоляна Караффа-Корбут народилася у Львові й була охрещена у львівській церкві Петра і Павла. Її хрещеним батьком став земляк її матері — відомий видавець Іван Тиктор, а хрещеною мамою — соратниця Івана Франка Стефанія Мазур[2] (мати Кирила Мазура, згодом відомого художника, який жив у Франції).

Свої дитячі роки Софія провела в селі Куткір та у Львові.

Закінчивши 1936 року початкову школу, Софія продовжила навчання в жіночій гімназії сестер Василіянок. Проте 1939 року гімназію закрили і вона поїхала до районного міста Стрия, щоб навчатися в середній школі. Проте її не закінчила через те, що почалася Друга світова війна. Софія повернулася до Львова і у 1942 році поступила до Державної мистецько-промислової школи. У 1944 році закінчила перший клас Державної технічної фахової школи для будівництва. Навчання було перерване. Продовжилось воно у щойно відкритому Львівському художньо-промисловому училищі (нині коледж ім. Івана Труша). Після його закінчення свою мистецьку освіту Софія Караффа-Корбут продовжила в Інституті прикладного й декоративного мистецтва на відділі прикладної графіки факультету монументального живопису.

У 1953 закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де вчилася у Івана Гуторова, Вітольда Манастирського та Романа Сельського.

Працювала в галузі станкової та книжкової графіки (переважно в техніці ліногравюри), декоративного мистецтва.

Померла 29 листопада 1996 року. Похована на цвинтарі села Куткір. У 2000 на могилі поставили пам'ятник роботи скульптора Івана Микитюка. На чорному мармурі надмогильного пам'ятника зображено Мавку, що тягне руки до неба. З протилежної сторони викарбувано слова художниці: «Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам'ять по тобі, що теж живе недовго…»[4].

Творчість

Станкова графіка
  • «Верховинська весна» (1962),
  • «Казка» (за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки, 1963),
  • серія «За мотивами творів Т. Г. Шевченка» (1963—1964),
  • серія «Із іскри полум'я займеться. І» (1969),
  • серія «Рідні Карпати» (1970);

Книжкова графіка

Авторка численних екслібрисів.

Декоративне мистецтво
  • Керамічна тарілка «Данило Галицький» (1957).
  • Тематичні вітражі «Урожай», «Дари землі», «Відпочинок», «Оздоровлення» для санаторію «Трускавець». Співавтор М. Тарнавський. Виконані на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.[5]
  • Вітражі на тему пір року в трускавецькому санаторії «Південний». Співавтор М. Тарнавський, виконував колектив працівників Львівської кераміко-скульптурної фабрики.[5]

Вшанування пам'яті

На будинку школи с. Куткір 2000 року відкрито меморіальну дошку[1].

На її честь названо 40-й курінь УПЮ.

Примітки
  1. Віталій Батіг. Графиня із Куткора (відео)
  2. Юлія Овсяник. Мавка, що тягнеться до сонця // Zbruch, 23.08.2015
  3. Оксана Думанська. Одна з небагатьох // Львівська газета, 13.12.2005, № 228 (794)
  4. Тетяна Костенко. Створила шедеври, але не побачила їх надрукованими за життя // Високий Замок, 9.11.2014
  5. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 97, 102—103.

Джерела
  • Горинь Б. Любов і творчість Софії Караффи-Корбут: документальний роман-колаж у 2 кн. Кн. 1 / Б. М. Горинь. — Л.: Апріорі, 2013. — 576 с. : іл. ISBN 978-617-629-136-7.
  • Думанська О. Вона народилася не в Парижі // Дзеркало тижня. — № 25 (246). — 1999.
  • Думанська О. Графиня з Куткора: біографічна оповідь з голосів самовидців / О. Думанська. — Л. : Каменяр, 2004. — 127 с. : ілюстр. — (Серія «Особистості»).
  • Матешук О. А. Незабутня Софія Караффа-Корбут: Кілька пропам'ятних слів про видатну мисткиню / О. А. Матешук. — Львів: Каменяр, 2004. — 62 с. : іл. ISBN 5-7745-1064-6 : 6.00
  • Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.