Оксанівка

Окса́нівка (попер. назва Флиминда, pol. Fleminda або Fleminga) село в Україні, у Ямпільській міській громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 40 осіб.

село Оксанівка
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Могилів-Подільський район
Рада Ямпільська міська громада
Облікова картка Оксанівка 
Основні дані
Засноване 1050
Населення 40
Площа 0,949 км²
Густота населення 173,87 осіб/км²
Поштовий індекс 24505
Телефонний код +380 4336
Географічні дані
Географічні координати 48°13′57″ пн. ш. 28°11′30″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
73 м
Водойми Дністер
Відстань до
обласного центру
162 км
Відстань до
районного центру
8,5 км
Місцева влада
Адреса ради 24545, Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Гальжбіївка, вул. Урсола, 2
Сільський голова Собко Микола Макарович
Карта
Оксанівка
Оксанівка
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Ямпільської міської громади [1]

Відстань до центру громади становить близько 8 км і проходить автошляхом Т 0202.

Назва

7 червня 1946 р. село Флеминда отримало назву «Оксанівка» і Флеминдянську сільську Раду названо Оксанівською.[2]

Свою назву — «Оксанівка» село отримало відразу після Другої світової війни на честь місцевої комуністки, Оксани Дудніцької.

Унікальність цього куточка на Вінниччині створила сама природа. Дністер робить тут виразний поворот. Від пронизливих вітрів місцину захищають високі схили, вкриті лісами урочища «Мохната». За легендою, першим тут оселився рибалка Фламунд зі своєю родиною. Ці місця, багаті на рибу та лісову дичину йому дуже сподобалися. 3відси й перша назва села — Флиминда.

Найбільш вірогідна теорія — назва походить від молдавського прикметника flămînd — голодний[3]

Історія

У 1868 році в селі було 60 домів.

У 1881 році налічувало 195 мешканців, відносилось до ямпільского повіту[4].

У 70-80 р.р. ХХ ст. в селі проживало більше 400 мешканців, діяв підрозділ місцевого колгоспу, працювала молочнотоварна ферма, вівчарня, розвивалося садівництво та виноградарство. Діти відвідували дитячий садок, а в початковій школі навчалося до 50-ти дітей.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 212 осіб, з яких 80 чоловіків та 132 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 165 осіб.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

МоваВідсоток
українська 93,33 %
молдовська 5,45 %
білоруська 1,21 %

Сучасність

В останні два десятиліття життя в селі занепало. Зараз тут проживає 40 людей. Молодь покидає село і більше не повертається. Порожні будівлі подекуди утворили мало не вулиці. Село з тисячолітньою історією поповнило список неперспективних та більше походить на хутір. А жителі району все частіше купують ділянку у цій затишній місцевості для влаштування дачі на період відпусток. Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Молдовою ОксанівкаКурешниця.

Пам'ятки

Недалеко від села знаходяться залишки печерного монастиря. Згідно з легендами, скельно-печерний оборонний монастир, був заснований ченцями з Афону.[8]Петрогліфи та графіті, зображені на стінах комплексу та у його печерах мають наукове значення. Серед сотень зображень — хрестоподібні фігури, трикутники, ромби, зображення звірів, риб, птахів. Наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 21.08.2020 р. №2065 монастир занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[9].

В селі знаходиться єдиний в Україні пам'ятник річковим мідіям, які в 1946—1947 роки врятували людей від голоду. Скульптуру у формі мушлі виготовлена з білого каменя. В середині мушлі — дитя, яке символізує продовження життя. На скульптурі є напис: «Згадай, як на березі ріки зайшли дари Дністрових вод».Автори пам'ятника - львівські скульптори В.Лев,С.Грицанюк, Н.Лейкіна.[10]

Збирали мідії не лише жителі сіл, які розташовані біля річки Дністер. Приїжджали з усіх навколишніх районів. Найбільше — з Бару, Вінниці, Гайсина, Крижополя. «Люди пухли від голоду найбільше весною 47-го. Тоді вже закінчились запаси минулорічного врожаю. Якраз на берег Дністра хвилі почали викидати небачену кількість молюсків. Беріг був вкритий ними, — згадує місцева жителька Ольга Харевська — Люди кинулись збирати ті мідії у відра та мішки. Прямо на березі розводили вогонь і варили молюски в казанках. Їли їх та пили з них юшку».[10]

Примітки

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.6.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області»
  3. Оксанівка: село, яке дуже хоче залишитися на карті. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 24 липня 2020.
  4. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom II - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 24 липня 2020.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 листопада 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 листопада 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 5 листопада 2019.
  8. Колишньому скельному монастирю в Оксанівці на Вінниччині надали охоронний статус. naparise.com (англ.). Процитовано 24 грудня 2020.
  9. Накази МКІП та МКМС - Міністерство культури та інформаційної політики України - офіційний вебсайт. Міністерство культури та інформаційної політики України. Процитовано 24 грудня 2020.
  10. Gazeta.ua (11 вересня 2019). Створили єдиний в Україні пам'ятник мідіям. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 24 грудня 2020.

Література

  • Гальжбі́ївка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.735

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.