Окіпна Раїса Миколаївна

Раїса Миколаївна Капшученко (згодом відома як Окіпна; 3 [16] лютого 1914(19140216) 6 листопада 1942) — українська актриса. Прима Київського оперного театру (під час німецької окупації — Grosse Oper Kiew). Під час Другої світової війни Окіпна була учасницею київського радянського підпілля (в розвідувально-диверсійній групі Івана Кудрі).

Раїса Миколаївна Окіпна
Ім'я при народженні Раїса Миколаївна Капшученко
Народилася 3 (16) лютого 1914
Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла 6 листопада 1942(1942-11-06) (28 років)
Київ
Національність українка
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність акторка
Роки діяльності ?-1942
Нагороди та премії

Життєпис

батько Раїси, протоієрей Андріївського собору у місті Києві отець Микола Капшученко, 08.04.1957

Народилася у сім'ї священика Миколи Васильовича Капшученка, який після війни був настоятелем Андріївського собору у Києві, (1889—1959)[1] і Анастасії Павлівни Ковальківської, її дід деякий час був старшиною Хотівської волості, рід походить з села Пирогів на Київщині.

В 1930-х у зв'язку з арештом батька-священика була виключена з музичного училища[2].

Працювала артисткою театру у Вінниці, прима Київського оперного театру (під час німецької окупації — Grosse Oper Kiew).

Мешкала на вул. Чкалова (тепер Олеся Гончара), № 32.

Під час окупації разом з своєю подругою Євгенією Бремер врятувала життя і допомогла визволитись з-під варти щонайменше кільком солдатам РСЧА і в тому числі офіцерам з 4 дивізії НКВД, які потрапили в оточення[2] і яких судячи з усього знала особисто до війни, коли батька викликали на допити[3]. Спецпідготовку не проходила, але судячи з усього саме після спасіння офіцерів почала співпрацю з підпіллям. Маючи чудовий голос і використовуючи свої знайомства з керівними працівниками окупаційної адміністрації чимало зробила як для допомоги звичайним людям, так і для полегшення роботи підпільної групи з якою була пов'язана (вивідування інформації, отримання дозволів на переміщення за межі міста та ін.)[1].

У складі групи Раїса Окіпна виконувала переважно завдання з постачання, забезпечення діяльності групи і добування інформації. Безспосередньої участі у організації зруйнування у 1941 році Хрещатика та Успенського собору Києво-Печерської лаври, як і в інших акціях, які приписують групі Івана Кудрі, ймовірно не брала. Більше того, сама участь групи у цих подіях виглядає сумнівною. Ймовірно були введені в дію керовані радіоміни[4][5][6], закладені у будівлі ще до початку війни, при чому цілком можливо введені в дію німцями[джерело?], про існування яких Іван Кудря і члени групи могли і не знати. До наслідків діяльності групи швидше варто віднести підриви комендатури і кінотеатру, повних співробітниками окупаційної адміністрації, хоч основним завданням був все ж таки збір розвідувальної інформації.[3]

Якби там не було, а чимало фактів вказує на те, що основним завданням групи Івана Кудрі була не скільки диверсійна, скільки розвідувальна діяльність, добування важливої для Червоної Армії інформації. Від підпільників з Києва надходили важливі дані про події в місті, про розміщення і пересування військ, про діяльність Київського і Дарницького залізничних вузлів, про промислові об'єкти і аеродроми тощо.[7]

5 липня 1942 року заарештована Гестапо разом з керівником Іваном Кудрею і кількома членами групи. Після арешту чотири місяці піддавалася знущанням і тортурам, метою яких було викриття радянського підпілля і 6 листопада 1942 року страчена.[2][8][9].

Вшанування

1965 року в Києві на її честь названо вулицю. Приблизно в цей самий час матір Раїси намагалися виселити з квартири, звинувачуючи її в тому, що її донька співпрацювала з німецькими окупантами.[3]

За матеріалами життєвої історії Раїси та її товаришів по групі в 1960-х була написана художня книга «Два роки над прірвою» за авторством В. Дроздова і О. Євсеєва.[10]

Джерела

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.