Олександр Койре

Олександр Койре (спочатку Олександр Вольфович Койра, фр. Alexandre Koyré; 29 серпня 1892, Таганрог, Російська імперія 28 квітня 1964, Париж, Франція) французький філософ єврейського походження, історик науки і філософії.

Олександр Койре
Alexandre Koyré
Народження 29 серпня 1892(1892-08-29)
Таганрог, Російська імперія
Смерть 28 квітня 1964(1964-04-28) (71 рік)
Париж, Франція
Поховання Пер-Лашез[1]
Громадянство (підданство)  Франція
Знання мов
  • французька
  • Ім'я при народженні Олександр Вольфович Койра[2]
    Діяльність
  • історик науки, викладач університету
  • Викладав Принстонський університет і Паризький університет
    Член Американська академія мистецтв і наук і Міжнародна академія історії наукиd
    Основні інтереси історія науки, історія філософії
    Alma mater Колеж де Франс, Паризький університет і Геттінгенський університет
    Нагороди

    George Sarton Medald (1961)


     Олександр Койре у Вікісховищі

    Біографія

    Олександр Вольфович Койре (Койра) народився в 1892 році в Таганрозі в єврейській купецькій сім'ї з Одеси[3]. У 1884 році його батько, Вольф Меєрович (Володимир Маркович) Койра (1855—1908), перебрався з Одеси до Ростова-на-Дону, де відкрив власну справу[4]. Вже на початку 1900-х років Вольф Койре очолив Російське товариство колоніальної торгівлі в Ростові, яке займалося імпортом чайної, бакалійної продукції, з філіями в Одесі, Нижньому Новгороді, Санкт-Петербурзі та інших містах. У Таганрозі мати філософа Катерина Давидовна Левіна (1860—1940, також родом з Одеси) гостювала у сестри і незабаром після пологів вона разом з новонародженим сином повернулася в Ростов.

    В сім'ї Койре було четверо дітей — сини Михайло (англ. Michel Koyre, 1887—1962) і Георгій (англ. Georges Koyre, 1899—1944), дочка Джульєтта (англ. Juliette Koyre, в заміжжі Булатович; 1906—1990).

    Середню освіту Олександр Койре здобув у гімназіях Тифлісу і Ростова-на-Дону. В листопаді 1907 року був заарештований в Ростові в приміщенні друкарні за підозрою в участі в діяльності місцевого відділення партії соціалістів-революціонерів; звільнений під заставу через три тижні. Проходив по частині 1 статті 126 Кримінального кодексу і перебував під зовнішнім наглядом поліції. По цій же справі разом з Койре проходив майбутній соціолог Георгій Ґурвіч, а також майбутній поет Оскар Лещинський. 23 квітня 1908 року він був повторно заарештований і висланий за межі Київського Градоначальства. Разом з матір'ю, Катериною Левіною, оселився у родичів в Одесі[5]. 8 травня 1909 року справу Койре було розглянуто виїзною сесією Одеського військового суду в Новочеркаську, з винесенням виправдувального ув'язнення «за недоведеності обвинувачення». У всіх судових документах 1908 року майбутній філософ фігурує під ім'ям «Олександр Вольфович Койра», на прізвище Койра заведена особиста картка в каталозі Департаменту поліції, в запиті з канцелярії Херсонського Губернатора про політичну благонадійність студента Паризького університету Олександра Вольфовича Койра (1913) також фігурує такий запис прізвища.

    У 1909 році переїхав до Геттінгена, де протягом трьох років, зокрема, слухав курс з філософії засновника феноменології Едмунда Гуссерля і лекції Давила Гільберта з математики. Для завершення освіти переїхав до Парижа, де його застав початок першої світової війни. Волонтером вступив до рядів Іноземного легіону, потім перейшов до російського полку і до осені 1917 року воював на південно-західному фронті Російської імперії.

    Після закінчення війни повернувся до Парижу, де у нього вже склалися міцні зв'язки в академічному середовищі. З 1924 року Койре читає курс лекцій у Практичній школі вищих досліджень, спочатку доцентом, а пізніше «директора досліджень». Докторська дисертація присвячена дослідженню творчості німецького філософа-містика Беме (1929). Активно бере участь у міжнародному науковому житті, багато публікується, часто виступає в Парижі і поза ним як з окремими лекціями, так і з цілими курсами. Зокрема, з 1934 по 1940 рік кілька разів відвідує Каїрський університет запрошеним професором.

    Початок Другої світової війни застав Койре в Каїрі. У 1940 році ненадовго повертається до Парижа, після чого з дружиною майже відразу виїжджає в Каїр, де під час візиту де Голля, який очолював рух Опору, отримує важливу дипломатичну місію, для виконання якої їде в США. Місія була виконана успішно, і в 1942 році в Лондоні Койре знову зустрічається з де Голлем. Разом з тим, за час перебування в США активно включився у наукове життя Америки, працюючи у Вільній школі вищих досліджень, організованій емігрантами з Франції і Бельгії, а також в американській Новій школі соціальних досліджень. Крім того, постійно виступає з численними доповідями з історії філософії та науки у різних навчальних закладах країни.

    Після закінчення Другої світової війни продовжив роботу в паризькій Практичній школі вищих досліджень, а потім очолив французький Центр досліджень з історії науки і техніки. У 1956 році одночасно отримав призначення в Інституті вищих досліджень у Принстоні й з того часу почергово проводив по шість місяців у Парижі та в Принстоні, де був звільнений від виконання будь-яких адміністративних функцій. У тому ж 1956 році займає посаду неодмінного секретаря Міжнародної академії історії науки. У 1961 році через хворобу залишив цей пост, а в 1962 році припинив поїздки до Принстона.

    Помер в 1964 році. В пам'ять про Койре його ім'ям названа медаль «За видатні наукові роботи з історії науки», яка щорічно вручається Міжнародною академією історії науки[6].

    Основні праці

    Перші серйозні роботи присвячені історії філософської та релігійної думки. Перше його самостійне дослідження було присвячено ідеї Бога у св. Ансельма, але опубліковано воно було лише в 1923 році, через рік після публікації його дипломної роботи про ідеї Бога у Рене Декарта. В цьому тексті Койре намагається показати залежність французького філософа від середньовічної схоластики, і тим самим зруйнувати традиційний спосіб Декарта. У 1920-ті роки Койре продовжує займатися історією філософської думки, вивчає витоки німецької метафізики, пише серію робіт, присвячених російським філософам Івану Киреєвському, Олександру Герцену, Петру Чаадаеву, а також історії поширення ідей Георга Гегеля в Росії.

    На початку 1930-х років коло інтересів Койре переміщається в галузь дослідження історії науки. Особливу увагу він приділяє дослідженню історії розвитку наукових і філософських концепцій Нового часу, взаємозв'язку науки і філософії, зокрема, його перу належать численні статті з історії теоретичної механіки і космології.

    Широку популярність отримала книга Койре «Від замкнутого світу до нескінченної всесвіту» («From the closed world to the infinite universe»), яка вийшла у 1957 році в США, присвячена історії розвитку космології в XVI—XVII століттях, а також примітна велика монографія «Революція в астрономії: Коперник, Кеплер, Бореллі» («La Revolution astronomique: Copernic, Kepler, Borelli»), що вийшла у Франції в 1961 році.

    Родина

    • Дружина — Дора Наумівна Койре (уроджена Рейберман, 1889—?)[7].
    • Сестра — Жюльєт Койре, була одружена з Ростиславом Федоровичем Булатовичем (1906, Одеса — 1945, Париж), членом-засновником і секретарем масонської ложі «Гамаюн», секретарем лож «Друзі любомудра», «Лотос», «Північне сяйво»[8]. Її другий чоловік Максиміліан Зунделевич (Maximilien Sundeliowitz, 1903—1943) був депортований з Парижа і загинув в концтаборі[9].
    • Дядько — Юдко Меєрович (Юлій Маркович) Койре (1872—1900), присяжний повірений в Одесі, випускник юридичного факультету Новоросійського університету.[10]
    • Тітка Марія Марківна Рейберман (уроджена Койре), що була одружена з фінансистом, зайнятим у зерноторгівлі купцем, членом Одеського біржового комітету Нахманом Гершевичем (Наумом Григоровичем) Рейберманом (?-1923); з їх донькою Дорою (своєю двоюрідною сестрою) був одружений Олександр Койре, з їх донькою Фредерикою — його старший брат Мішель Койре[11].

    Публікації

    • Койре А. Рецензія: H. Bergson, Le Temps et la duree, 2e ed., Paris, 1922 // Версти. 1926. № 1. С. 234-37.
    • Койре А. Трагедія розуму (філософія Е. Мейерсона) // Ланка. 11.07.1926. № 180. C. 2-4, 11-12.
    • Койре А. Рецензія: É. Meyerson La déduction rélativiste. P., 1925 // Версти. 1927. № 2. C. 269-74.
    • Койре А. Нариси історії філософської думки: Про вплив філософських концепцій на розвиток наукових теорій / пер. з фр. Я. А. Ляткера, заг. ред. авт. предисл. А. П. Юшкевич, авт. послесл. В. С. Черняк. — М : Прогрес, 1985. 286 с.
    • Койре А. Напрям досліджень і проекти навчання, представлені Олександром Койре зборам професорів Колеж де Франс // Питання історії природознавства і техніки. 1992. No 4.
    • Койре А. Містики, спіритуалісти, алхіміки Німеччині XVI століття. — Долгопрудний: Алегро-Прес, 1994.
    • Койре А. Філософи і машина // Вісник РХД. 1995. № 172 (III).
    • Койре А. Філософська еволюція Мартіна Гайдеггера / пер. О. Назарової та А. Козирєва // Логос. 1999. No 10. С. 113—136.
    • Койре А. Від замкнутого світу до нескінченного всесвіту. — М: Логос, 2001.
    • Койре А. Нариси історії філософської думки. Про вплив філософських концепцій на розвиток наукових теорій / пер. з фр. Я. Ляткера. 2-е вид. — М.: Едиториал УРСС, 2003.
    • Койре А. Філософія і національна проблема в Росії початку XIX століття / пер. з фр. А. М. Руткевича. — М.: Модест Колеров, 2003.
    • Койре А. Роздуми про брехні / пер. з фр. С. С. Шолоховой під ред. А. В. Ямпільської // Щорічник феноменологічної філософії. 2013. — М.: РДГУ.

    Примітки

    1. http://www.arch.cn2sv.cnrs.fr/aoms/ead.html?id=FR_CN2SV_00009
    2. У списках Одеського міського по військовій повинності присутності прізвище всіх членів цієї родини призовного віку вказане як Койре , проте в посімейних списках одеських міщан-євреїв за 1893 і 1913 роки фігурує прізвище Койра.
    3. Д. Н. Дроздова «Интерпретация научной революции в работах Александра Койре»: В данной работе представлена подробная предэмиграционная биография философа.
    4. Посемейные списки одесских мещан-евреев: Юдко Меєрович Койра, дядько філософа, проживав в Одесі на вулиці Жуковського, № 4; Сура Койра (бабуся, на той час вдова) — в 1893 році проживала на вулиці Успенській, № 43; торговому дому С. Койре і С. Бармаса належав будинок № 32 на Грецькій вулиці (на розі Катерининської) (також тут).
    5. Посемейные списки одесских мещан-евреев: Дід філософа Давид Айзикович Левін, проживав у будинку Зайченків на Пушкінській вулиці.
    6. The Academy Council of 6 February 1991 set up the following rules for the Koyré medal and the prize for young historians. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 8 листопада 2010.
    7. Alexandre Koyre
    8. Р. Ф. Булатович
    9. Zentrale Datenbank der Namen der Holocaustopfer
    10. Книжный знак как исторический документ
    11. Улица Бунина

    Література

    Посилання

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Койре

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.