Олесь Санін
Оле́сь Са́нін (справжнє ім'я Олександр Геннадійович Санін[1]; нар. 30 липня 1972, Камінь-Каширський) — український кінорежисер, актор, оператор, продюсер, музикант і скульптор. Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2004). Заслужений артист України (2014).
| Олесь Санін | |
|---|---|
|
| |
| Одеський міжнародний кінофестиваль, 2014 | |
| Ім'я при народженні | Санін Олександр Геннадійович |
| Дата народження | 30 липня 1972 (49 років) |
| Місце народження |
Камінь-Каширський, Волинська область, Українська РСР,  СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінорежисер |
| Нагороди |
 Державна премія України імені Олександра Довженка  Заслужений артист України |
| IMDb | ID 0762781 |
| fb.com/OlesSanin | |
 Олесь Санін у Вікісховищі | |
Біографія
Народився у місті Камінь-Каширський Волинської області. Випускник Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького (на час випуску — школа-гімназія №4). Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, 1993 року — акторське відділення (майстерня Валентини Зимньої), 1998 — курс режисури ігрового фільму (майстерня Леоніда Осики).
Проходив стажування в Голландії та США.
Від 1994 до 2000 — режисер, оператор, керівник департаменту фільмів і телепроєктів в українському представництві міжнародної корпорації Internews Network. Продюсер кількох десятків документальних фільмів (виробництво Internews Network, Canal +, Канал 1+1, НТВ, ТНТ, POLSAT, DALAS studio, IKON, PRO Helvecia тощо).
Оператор кількох документальних стрічок. Режисер низки документальних й ігрових короткометражних фільмів.
Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка за фільм «Мамай» (2003), «Срібної медалі» Академії мистецтв України, «Срібної медалі» ім. Братів Люм'єр.
Олесь Санін грає на бандурі, торбані, колісній лірі та продовжує волинську лірницьку традицію. Деякий час виготовляв музичні інструменти, успадкувавши ремесло від діда. Під псевдонімом Олесь Смик входить до Київського кобзарського цеху.
Фільмографія
Режисер
- Художнє кіно (повнометражне)
- 2003 — Мамай (режисер, автор сценарію, актор)
- 2013 — Поводир (режисер, сценарист)
- 2022 — Довбуш (режисер)
У 2012 році також був другим режисером російського фільму Матч.[2]
- Художнє кіно (короткометражне)
- 2018 — Анна (режисер, сценарист)
- Документальне кіно
- 1994 — Матінка Надія
- 1994 — Буря
- 1995 — Зимно
- 1996 — Пустинь
- 1998 — Танок моржа (у співавторстві з ?)
- 1999 — Нація. Лемки
- 1999 — Нація. Євреї
- 1999 — Гріх
- 2000 — Різдво, або як гуцули кінця світу чекали
- 2001 — Акварель
- 2005 — День сьомий
- 2008 — Перебіжчик / The Defector (у співавторстві з Марком Харрісом, не значиться у титрах)[3]
- 2017 — Переломний момент: Війна за демократію в Україні / Breaking Point: The War for Democracy in Ukraine (у співавторстві з Марком Харрісом)
Актор
- 1995 — Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені (актор)
Державні нагороди
- Державна премія України імені Олександра Довженка 2004 року — за визначний творчий внесок у створення повнометражного художнього фільму «Мамай» (у складі колективу)[4].
- Заслужений артист України (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[5].
Громадська позиція
У червні 2018 підтримав ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]
Джерела
- Повідомлення Національної академії мистецтв України. Урядовий кур'єр (№ 47). 12.03.2020. с. 11.
- «Бандерштат»: Олесь Санін Прокоментував Участь В Українофобському Фільмі — Волинські новини, 2 Серпня 2015
- The Defector - Wild at Heart Films (англ.)
- Указ Президента України № 920/2004 від 18 серпня 2004 року «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року»
- Указ Президента України № 676/2014 від 23 серпня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України». Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
- Іллєнко, Санін і Довженко розповідають про життя Сенцова. Його ж словами // Радіо Свобода, 26.06.2018
Посилання
- Олесь Санін на сайті IMDb (англ.)
- Олесь Санін. Форум молодих лідерів України. Переглянуто 14 липня 2008.
- Олесь Смик. Київський кобзарський цех. Переглянуто 14 липня 2008.
- Санін Олесь. KINO-КОЛО. Переглянуто 14 липня 2008.
- Ганжа Леся (9 червня 1999). Олесь САНІН: «Я не хочу бути кінорежисером розмовного жанру». День, № 102. Переглянуто 14 липня 2008.
- Лучка Анатолій (27 червня 2006). Олесь Санін: «Чи можеш ти засіяти поле?». Нація і держава. Переглянуто 14 липня 2008.
- Пахолок Зінаїда (2006). ВОЛИНСЬКЕ КОРІННЯ «МАМАЯ» ОЛЕСЯ САНІНА. Who-is-Who. Переглянуто 14 липня 2008.
- Рутковський Олександр (12 квітня 2002). Дебютанти і дідівщина. Дзеркало тижня, № 13(388). Переглянуто 15 липня 2008.
- Яворська Людмила (28 квітня 2007). Олесь Санін: «Ми надзвичайно талановиті… аматори»[недоступне посилання з липня 2019]. Статус. Переглянуто 14 липня 2008.
- Лесь Санін: «Мене можна використовувати як таран чи троянського коня». Підалькін Зіна, Телекритика, 19 грудня 2003
- Олесь Санін: «Кіно не може бути політичним». Мартинюк Олена, ПРЕ (цитовано на порталі АртВертеп 16 серпня 2005)
- Кінематографіст Олесь Санін — гість інтерактивної програми Бі-Бі-Сі. BBC Ukrainian, 29 жовтня 2006
- Олесь Санін: «Досі почуваюся в Україні емігрантом»[недоступне посилання з листопадаа 2019]. Кліш Тетяна, Високий Замок, № 29(3436), 17 лютого 2007
- Олесь Санін: Я досі перебуваю у стані «закоханого студента». Чижова Ольга, GOROD.cn.ua, 5 червня 2008
- Олесь Санін: «У нас є одна ніч, але вона наша»[недоступне посилання з жовтня 2019]. Прохасько Тарас, Галицький Кореспондент
- Олесь Санін — Кіно душі козачої. ArtNews