Одеський міжнародний кінофестиваль

Фестиваль має три конкурсні програми: Міжнародна конкурсна програма повнометражних фільмів, Національна конкурсна програма та Конкурс європейських документальних фільмів[10].

До процесу селекції фільмів для участі в Конкурсі європейських документальних фільмів допускаються повнометражні документальні фільми, які були зроблені повністю або в рамках міжнародної копродукції з суб'єктами продюсування з наступних країн: Австрія, Албанія, Вірменія, Республіка Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Косово, Литва, Люксембург, Македонія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія.

У Міжнародну конкурсну програму відбираються нові повнометражні фільми, завершені після 1 січня поточного року, та прем'єри яких ще не відбулися на території України на момент початку фестивалю.

Селекцію фільмів здійснює відбіркова комісія, а основним критерієм відбору є кіно високого художнього рівня, розраховане на широку аудиторію, що є головною концепцією міжнародної конкурсної програми. У конкурс відбираються нові повнометражні фільми, зняті в період від 1 січня попереднього року, і що ще не демонструвалися на території України.

В Національну конкурсну програму відбираються українські короткометражні і повнометражні фільми, завершені після 1 січня попереднього року.

Формат фільмів — плівка (35 мм) або цифровий(DCP).

На участь у 10-му ювілейному Одеському міжнародному кінофестивалі було подано 1110 фільмів з 40 країн із трьох континентів. За головний приз – Ґран-прі – змагалися 12 фільмів-учасників Міжнародного конкурсу, у Національній конкурсній програмі брало участь 5 повнометражних та 10 короткометражних стрічок, у Конкурсі європейських документальних фільмів – 8. Загалом у конкурсних та позаконкурсних програмах фестивалю було показано близько сотні фільмів.

12-й Одеський міжнародний кінофестиваль, який пройде в Одесі 14-21 серпня, буде приурочений до 30-річчя незалежності України з акцентом на національне кіно.

Єдиною конкурсною програмою оновленого фестивалю стане Національний Конкурс (повний і короткий метр), переможці якого отримають нагороди за найкращий фільм, найкращу режисуру та найкращі акторські роботи. Програма “Гала-прем‘єри” традиційно буде складатися зі світових арт-хітів. Також на глядачів чекає одна з улюблених позаконкурсних секцій “Фестиваль Фестивалів” та серія ретроспективних показів. Продовжить свою роботу секція Film Industry office та освітня програма “Літня кіношкола”.

Функції програмного відділу 12-го ОМКФ буде виконувати компанія “Артхаус Трафік” на чолі з Денисом Івановим.

Фільми конкурсної програми оцінює міжнародне журі, до складу якого входять діячі кіно і культури, відомі режисери, актори, кінокритики, кінопродюсери. Склад журі визначає дирекція фестивалю.[10]

У 2010 по 2012 роки разом з міжнародним журі на фестивалі працювали журі Міжнародної федерації кіноклубів FICC, яке присуджувало власний приз «Дон Кіхот», а також Національне журі кінокритиків, журі «Українська лабораторія» (премія ім. Миколи Шустова за найкращий український фільм).

Від 2016 року на фестивалі працює журі Міжнародної конкурсної програми, журі Національної конкурсної програми, журі Конкурсу європейських документальних фільмів та журі Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI), а в межах професійної секції — журі Пітчингу та Work in Progress.

Ґран-Прі, головний приз Одеського кінофестивалю, — статуетка «Золотий Дюк» і грошова винагорода в розмірі 10 тис. євро — вручається режисерові фільму за результатами глядацького голосування.[10]. З 2019 року також зєявилась нагорода Приз глядацьких симпатій Національної конкурсної програми, переможець в якій також визначається шляхом глядацького голосування [11].

Міжнародне журі вручає премії й призи в таких трьох категоріях (але міжнародне журі також може вручити додатково дві спеціальні нагороди):

• Найкращий фільм (грошова винагорода 5 тис. євро та статуетка «Дюк ОМКФ»)

• Найкращий режисер (грошова винагорода 3 тис. євро та статуетка «Дюк ОМКФ»)

• Найкраща акторська робота (грошова винагорода 2 тис. євро актору/акторці та статуетка «Дюк ОМКФ»)

Журі Національного конкурсу вручає нагороди у таких категоріях (але національне журі також може вручити додатково дві спеціальні нагороди-диплом будь-якому фільму або членові творчої групи):

• Найкращий повнометражний український фільм (грошова винагорода в розмірі 100 тис. гривень та статуетка «Золотий Дюк»)

• Найкращий український короткометражний фільм (грошова винагорода в розмірі 50 тис. гривень та статуетка «Дюк ОМКФ»).

• Найкращий український режисер[12] (грошова винагорода в розмірі 60 тис. гривень та статуетка «Дюк ОМКФ»)

• Найкраща акторська робота в національному конкурсі (грошова винагорода в розмірі 50 тис. гривень та статуетка «Дюк ОМКФ»)

З 2016 року на фестивалі також проводиться Європейський документальний конкурс, стрічку-переможця (винагорода: статуетка «Золотий Дюк» та 2000 євро) в якому обирає журі документального конкурсу[13].

З 2010 до 2012 року разом із основними нагородами на фестивалі також вручався приз «Дон Кіхот» журі Міжнародної федерації кіноклубів FICC, а з 2012 року — Диплом Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI).

Кіноконцерт «Броненосець Потьомкін» на Потьомкінських сходах в рамках Першого Одеського кінофестивалю-2010

2010 — «Дітям до 16…» («Детям до 16…», Росія), режисер Андрій Кавун[14]

2011 — «Шибеник» («Tomboy», Франція), режисер Селін Ск'ямма[15][16]

2012 — «Зламані» («Broken», Велика Британія), режисер Руфус Норріс[17]

2013 — «Географ глобуса пропив» («Географ глобус пропил», Росія), режисер Алєксандр Вєлєдінскій[18]

2014 — «Мотивації нуль» («אפס ביחסי אנוש», Ізраїль), режисер Талія Лаві.[19]

2015 — «Мустанг» («Mustang», Франція, Німеччина, Туреччина, Катар), режисер Деніз Ґамзе Ерґювен[20]

2016 — «Палає, палає, палає» («Burn Burn Burn», Велика Британія), реж. Чанія Баттон[21]

2017 — «Король бельгійців» («King of the Belgians», Бельгія, Нідерланди, Болгарія), реж. Петер Бросенс, Джесіка Вудворт.[22]

2018 — «Кришталь» («Хрусталь», Білорусь, США, Німеччина, Росія), реж. Дар'я Жук.[23]

2019 — «Додому» (Україна) реж. Наріман Алієв та «А потім ми танцювали» (Грузія, Швеція) реж. Леван Акін. [24]

2020 — “Вечеря в Америці” реж. Адам Ремейер, США. [25]

Майстер-класи на Одеському кінофестивалі

Окрім основного конкурсу, на фестивалі представлені позаконкурсні розділи: традиційна для багатьох кінофорумів програма «Фестиваль фестивалів» з останніх хітів світових кінофестивалів, ексклюзивні прем'єри найбільш резонансних творів кіномистецтва (розділ «Гала-прем'єри»), спеціальні покази, ретроспективи та ін.

Спеціальною грандіозною подією, починаючи з найпершого фестивалю, стають його резонансні open-air на знаменитих одеських Потьомкінських сходах, які на один з фестивальних вечорів перетворюються на величезний кінотеатр просто неба. На 1-му Одеському кінофестивалі-2010 на Потьомкінських сходах відбулася демонстрація шедевра Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін»[26] у живому супроводі симфонічного оркестру, що започаткувало традиції фестивальних open-air. На наступному фестивалі в 2011 році на Потьомкінських сходах, також у супроводі симфонічного оркестру, була показана повна версія шедевра Фрица Ланга «Метрополіс» (1927 р.), який зібралися подивитися понад 2 тисячі глядачів[27]. У 2012 році, на третьому фестивалі, на Потьомкінських сходах симфонічний оркестр супроводжував показ фільму Чарлі Чапліна «Вогні великого міста», яке глядачам представляла його дочка, — акторка Джеральдін Чаплін[28]. У 2013 році була показана кінопоема «Схід: Пісня двох людей» Фрідріха Мурнау. У рамках 5-го ОМКФ на Потьомкінських сходах пройшов показ стрічки «Шантаж» Альфреда Хічкока. Під час 6-го ОМКФ у 2015 році пройшов показ фільму «Людина з кіноапаратом» Дзиґи Вертова, а у 2016-ому — «Шерлок Холмс» Артура Бертелета під музику Дональда Сосіна у супроводі симфонічного оркестра. Під час 8-го ОМКФ на Потьомкінських сходах була показана кінострічка Жюльєна Дювів'є «Дамське щастя» 1930 року за мотивами однойменного роману Еміля Золя. Показ пройшов під музичне оформлення канадського композитора Ґабріеля Тібодо, вокальні партії виконала солістка Софі Фурньє.

Починаючи з другого фестивалю 2011 року, глядачі також отримали ще один майданчик для open-air: сходи на Ланжероновському узвозі, де кожен вечір демонструвалося кіно просто неба для усіх охочих. З 2017 року замість Ланжеронівського узвову open-air-покази проводяться у Зеленому театрі Stella Artois.

На фестивалі у 2014 році було проведено збір коштів для українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого та ув'язненого у Росії.

У 2019 році з нагоди ювілею фестивалю відбулися відразу два open air-перформанси на Потьомкінських сходах. 13 липня на Потьомкінських сходах глядачам було продемонстровано культовий фільм “Козаки” (1928) виробництва MGM. А 19 липня гості ОМКФ побачили унікальний музичний медіа-перформанс-оперу “Сходи до...” Влада Троїцького. Це шоу створювалося спеціально до ювілейного Одеського міжнародного кінофестивалю. Покази просто неба чекали на глядачів й у Зеленому театрі – зокрема, у 6-й день кінофестивалю там було показано німецьку стрічку, класику німого кіно, “Кабінет доктора Каліґарі” Роберта Віне. Спеціальний показ у Зеленому театрі супроводжувало своїм виступом британське музичне тріо “The Tiger Lillies” [29]

2 жовтня в межах 11-го ОМКФ, який через пандемію коронавірусу SARS-CoV-2 проходив в оновленому online-форматі, відбувся традиційний перформанс просто неба на Потьомкінських сходах. Глядачі фестивалю відвідали офлайн-показ в Одесі німого фільму “Ґолем, як він прийшов у світ”. Показ відбувся з дотриманням всіх карантинних заходів^{[джерело?]}.

Секція Film Industry Office заснована як платформа для професійної комунікації, підтримки та розвитку українських кінопроєктів та кіноіндустрії в цілому, а також для презентації української кіноіндустрії міжнародному співтовариству.

В рамках секції проводиться пітчинг повнометражних кінопроєктів, що перебувають на стадії «предпродакшн», а також презентації проєктів Work in Progress — повнометражних фільмів на фінальній стадії виробництва, запланованих для кінотеатрального показу.

Учасниками секції можуть стати дистриб'ютори, байєри, фестивальні відбірники, представники кінозакладів та спеціалізованих кінокомпаній, інвестори, автори фільмів (актори, режисери, сценаристи, оператори, художники-постановники), продюсери.

ОМКФ також щорічно проводять два кіноринка — зимовий та літній. Кіноринок ОМКФ — це професійний майданчик для спілкування дистриб'юторів, представників кінотеатрів, кіностудій та компаній, що надають послуги в сфері прокату та інші послуги. В 2017 – 2018 рр директором Кіноринку Одеського міжнародного кінофестивалю була Анна Мачух.

У минулому ОМКФ проводив літню кіношколу — серію майстер-класів та творчих зустрічей, об'єднаних під назвою «Літня кіношкола».[30]

У різні роки майстер-класи на ОМКФ проводили такі відомі кінознавці, сценаристи, актори та режисери як Рутгер Хауер, Джон Малкович, Майкл Медсен, Пітер Грінуей, Кшиштоф Зануссі, Вадим Перельман, Отар Іоселіані, Кіра Муратова, Йос Стеллінг, Нана Джорджадзе, Олександр Митта, Сергій Соловйов, Єжи Штур, Джеральдін Чаплін, Андрій Плахов, Наум Клейман, Сергій Лозниця, Аґнєшка Голланд, Крістіан Петцольд, Сібель Кекіллі тощо.

Починаючи з 2016 року тип фестивальної акредитації «Літня кіношкола» не використовується. Також, як і «Літня кіношкола», серія освітніх заходів під такою назвою в останнє проводилася у 2016 році на 7-му ОМКФ. Проте майстер-класи та творчі зустрічі проводяться протягом фестивалю та вхід на них спрощено — зарезервувати місце можна за будь-яким типом акредитації.

Формально фестиваль позиціює себе як «український», хоча деякі кінокритики раніше звинувачували його у «проросійськості». Так, наприклад, на 2-му ОМКФ більшість стрічок на фестивалі йшли з титрами і російською мовою, проте з 2014 року програмний відділ фестивалю відмовився від російськомовних субтитрів, залишивши субтитри виключно українською та англійською мовами^{[джерело?]}.

Режисер фільму-учаснику конкурсної програми 2018 року «Вільно й легко» Ген Цзюнь зазначив: «Під час презентації свого фільму я звернув увагу на українські субтитри і відчув неабияке задоволення. Якщо фільм ще й перекладуть українською — це буде неймовірно».[31] Описуючи підсумки 2-го ОМКФ (2011 рік), кінокритик газети «Україна молода» Валентина Клименко констатувала присутність майже у всіх стрічках лише російських субтитрів та з жалем зазначила, що «залишивши під заставу свій паспорт або водійське чи журналістське посвідчення, можна було отримати навушники, через які йшов синхронний український переклад. Толерантно.»[32]

Коментуючи 6-ий ОМКФ (2015 рік), директор і засновник Українського кіноклубу, професор-лінгвіст Колумбійського університету (США) Юрій Шевчук у своїй статті «Одеський міжнародний кінофестиваль: парад російського гламуру» в часописі «Телекритика» досліджує стратегії ОМКФ, його програмну, мовну та іміджеву політику. Автор піддав сумніву «українськість» кінофестивалю, розкритикувавши засилля російськості у ньому (російськомовні ведучі, російськомовні титри у фільмах тощо) і зазначає, що «лише ставши українським за формою і змістом, Одеський кінофестиваль нарешті стане справді міжнародним».[33] Згодом у коментарі «Громадскьмоу радіо» Шевчук зазначає, що «Одеському фестивалю бракує усвідомлення себе не в провінційних вимірах. Він наполягає на своїй російськості» та підкреслює, що «фестиваль має фантастичний потенціал, якщо усвідомить себе як ворота українського національного кінематографа».[34]

Під час відкриття 8-го ОМКФ (2017 рік), президент і співзасновниця ОМКФ Вікторія Тігіпко заявила про «громадянську війну в Україні». Реакція на таке висловлювання в української громадськості була вкрай негативною, і згодом у соцмережах багато українців висловлювали своє обурення розповіддю Вікторії Тігіпко іноземним гостям кінофестивалю про «громадянську війну в Україні».[35][36] Згодом Тігіпко заявила, що її слова було «витлумачені поза контекстом» і що вона всього лише намагалася послуговуватися термінологією, знайомою іноземним гостям фестивалю.[37]