Ольгово

Поселення в XVI столітті було палацовим селом, і належало царському двору. У 1619 році передано до вотчини Дмитровського воєводи, стольника Ф. В. Чапліна. Родина Чапліних володіла селом до середини 18 ст., а потім воно перейшло до родини Апраксіних. Рід Апраксіних розділився на титуловану і не титуловану дворянські гілки. Садиба Ольгово належала нетитулованій гілці. Апраксіни володіли садибою до приходу до влади більшовиків.

Садиба не була поруйнована після більшовицького перевороту, як більшість у Підмосков'ї. Її націоналізували. Зусиллями мистецтвознавця Ю. П. Анісімова на базі садиби створено музей дворянського побуту. Це надало можливість зберегти меблі роботи кріпаків, картини і портрети, порцеляну, колекцію пам'ятних медалей, музичні інструменти, колекцію холодної та вогнепальної зброї, старовинні годинники тощо. Музей існував до 1926 року. Речі з садиби передали в різні музеї, більшу частину яких отримав краєзнавчий музей у місті Дмитров. Серед них — і двісті п'ятдесят зразків пам'ятних медалей.

З 1930-х років в націоналізованій садибі розмістили санаторій. З 1934 року тут — 1-й районний піонерський табір Жовтневого району.

Теперішня садиба була сформована в конці XVIII — на початку XIX століття за сприяння генерал-фельдмаршала С. Ф. Апраксіна та генерала С. С. Апраксіна. Розбудова почалася в середині XVIII століття. Далі на роботи в садибу запросили популярного серед підмосковних володарів архітектора Франческо Кампорезі, італійця за походженням. Садибні споруди розділені на дві зони — житлову і службово-господарську, які поєднував колись шлях, обсажений деревами.

Розпланування житлової зони — симетричне, дещо відокремлене від оточення. Житловий комплекс складають палац, наскрізні галереї, бічні флігелі, що утворюють курдонер. Наскрізні галереї мали балюстради, прикрашені вазами. Поряд з палацом були оранжерея та театральний флігель. Театр якраз і створив архітектор Ф. Кампорезі наприкінці 18 століття. Оранжерею зруйнували, на її місці у 1883 році архітектор Н. В. Набоков створив дерев'яний службовий корпус. Курдонер облямовували також два житлові заокруглені флігелі для кріпаків та слуг — окрамі для чоловіків та жінок. До курдонеру підводила подвійна алея, початок яких позначали два декоративні обеліски. Початок почесного двору мав дві декоративні вежі в стилістиці псевдоготики.

На початку XIX століття прибудували кухні в спрощеній стилістиці провінційного класицизму, позбавленого декору.

Садибний палац неодноразово перебудований, тому втратив цілісність, пропорційність і має вигляд вторинної, провінційної споруди. Центральна частина створена в середині XVIII століття. Наприкінці XVIII століття споруду добудував архітектор Ф. Кампорезі в дереві, але ззовні потинькували, аби споруда мала вигляд кам'яної. Двоповерхова споруда височить на кам'яних підмурках. З боку саду палац має шестиколонний портик та кам'яні бічні сходи у парк. Перебудови палацу у 1880-х роках та збільшення фронтонів погіршили виразність фасадів.

Центральну частину палацу займають два парадні зали, один вікнами на почесний двір, другий — у садибний парк. Їх декор має ознаки розвиненого стилю класицизм. Зала вікнами на парк в Ольгово лише ненабагато поступалася розмірами парадної Танцювальної зали палацу в Кусково Шеремєтєвих, але її декор більш стриманий. Архітектурні деталі зали вороблені з дерева, але вдало пофарбовані і справляють враження кам'яних. Зала обладнана також балконом для музик, а в декор введено гіпсові барельєфи з зображенням відомих представників роду Апраксіних. Меморіальне значення зали колись підсилювали також і парадні портрети представників родини, створені іноземними та російськими майстрами.

На початку XXI століття палац занепав, стоїть без дахів, перебуває в аварійному стані. Бічні флігелі парадного двору використовують як санаторій, частку займають магазин, склади, частка стоїть порожніми.

Маловиразний ззовні садибний комплекс Ольгово тим не менше зберіг практично усі господарські споруди (окрім паперової фабрики, псарні) — двір для худби, кінний двір, конторські фігелі, манеж, клуні, сараї, будівлі ткацької мануфактури, що колись існувала в садибі.

Садиба оточена пейзажним парком, площа якого дорівнює сорока шести гектарам. В парку створено декілька ставків, один, що поблизу садибного палацу — зі штучним острівцем. Кожний ставок мав власну назву — «Чорний Горобець», «Білий Горобець», Малиновий Горобець.

За архівними даними, парк колись мав мережу стежок і низку садових павільйонів, що не збережені (Храм Переваг, Турецька мечеть, Триумфальна арка).

• Тихомиров Н. Я. «Архитектура подмосковных усадеб», М, 1955 (рос)
• Подъяпольская Е. Н. Памятники архитектуры Московской области. Вып. 1 — М.: Стройиздат, 1999.

• Кріпацтво
• Садиба
• Курдонер
• Франческо Кампорезі