Олійник Володимир Филимонович

• 1979 — Одеський електротехнічний інститут зв'язку ім. О. С. Попова, спеціальність — радіозв'язок і радіомовлення; кваліфікація — інженер радіозв'язку та радіомовлення;
• 1989 — Військова академія зв'язку ім. С. М. Будьонного (м. Санкт-Петербург), спеціальність — інженерна оперативно-тактична, засоби зв'язку; кваліфікація — офіцер з вищою військовою освітою.
• 1992 — ад'юнктура при Академії, доктор технічних наук.

• служба у Збройних Силах[1]

• інженер вузла зв'язку, заступник начальника радіоцентру Балтійського Флоту
• старший науковий співробітник Наукового центру, начальником науково-дослідної лабораторії систем супутникового зв'язку, начальником Наукового центру при Київському військовому інституті управління зв'язку;
• начальник Наукового центру управління зв'язку, розвідки та радіоелектронної боротьби Міністерства оборони України.

• з листопада 2001 р. по серпень 2005 р. — начальник ДП «Український державний центр радіочастот» — Центр «Укрчастотнагляд».
• З 16 серпня 2005 року по 31 березня 2010 року — член Національної комісії з питань регулювання зв'язку України[2].
• З 31 березня 2010 — Голова Національної комісії з питань регулювання зв'язку України[3]

Нагороджений

• медаллю «За бойові заслуги» (1985),
• Почесною Грамотою Державного комітету зв'язку та інформатизації України (2004),
• Подякою Прем'єр-міністра України (2007),
• нагрудним знаком «Почесна відзнака Національної комісії з питань регулювання зв'язку України» (2007),
• відзнакою Міністерства оборони України — медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2009),

Отримав почесне звання «Заслужений працівник сфери послуг України»[4].