Омовунмі Садік
Омовунмі Садік (англ. Omowunmi Sadik; нар. 19 червня 1964) — нігерійська вчена, професорка, хімік і винахідниця. Працює в Бінгемтонському університеті. Вона розробила мікроелектродні біосенсори для виявлення наркотиків і вибухових речовин, працює над розробкою технологій утилізації іонів металів з відходів для використання у промисловості. У 2012 році Садік стала співзасновником неприбуткової організації «Стабільна нанотехнологія» (Sustainable Nanotechnology Organization).
Омовунмі Садік | |
---|---|
англ. Omowunmi Sadik | |
Народилася |
19 червня 1964 (57 років) Лагос, Нігерія |
Країна | Нігерія |
Національність | афроамериканці |
Діяльність | вчителька, винахідниця, хімік |
Alma mater | Лагоський університетd і University of Wollongongd |
Заклад | Бінгемтонський університет |
Нагороди | |
Омовунмі Садік у Вікісховищі |
Дитинство та освіта
Садік народилася у 1964 році в Лагосі, (Нігерія) у сім'ї науковців, які підтримували її інтереси у фізиці, хімії та біології. Вона отримала ступінь бакалавра з хімії в Лагоському університеті у 1985 році, а у 1987 році отримала ступінь магістра. Потім Садік навчалася в Університеті Вуллонгонг в Австралії. У 1994 році вона отримала ступінь доктора філософії.[1]
Кар'єра
У 1994—1996 роках отримала післядокторську стипендію від Національної дослідницької ради для дослідження в Управлінні з охорони довкілля США.[1] У 2002 році призначена на посаду доцента хімії в Бінгемтонському університеті, Нью-Йорк, а в 2005 році — професором. В цей час вона також стала директором Центру вдосконалених сенсорів та екологічних систем (Center for Advanced Sensors & Environmental Systems, CASE) у Бінгемтоні. Омовунмі Садік займалась дослідницькою діяльністю в Дослідницькій лабораторії Військово-морського флоту США, Корнельському та Гарвардському університетах.[1]
Садік вивчає хімію поверхні, з акцентом на розробку біосенсорів для використання в хімії навколишнього середовища.[1] Вона виявила, що провідні полімери особливо перспективні для використання в зондуваннях.[2][3] Садік розробила мікроелектродні біосенсори, чутливі до мізерної кількості органічних матеріалів,[4] технологію, яка може бути використана для виявлення наркотиків і бомб.[5][6] Вона також вивчає механізми детоксифікації відходів, таких як хлорорганічні сполуки в навколишньому середовищі, з метою розробки технологій утилізації іонів металів з промислових відходів.[7] В одному з проектів мікробні ферменти підвищували перетворення високотоксичного хрому (VI) в нетоксичний хром (III) з 40 % до 98 %.[8] Садік опублікувала понад 135 рецензованих наукових робіт і патентних заявок. Вона володіє патентами США на окремі типи біосенсорів.[1] У 2011 році була головою першої Гордонської конференції з екологічних нанотехнологій.[9] У 2012 році Омовунмі Садік і Барбара Карн заснували організацію «Стабільна нанотехнологія», некомерційне міжнародне професійне товариство для відповідального використання нанотехнологій у світі.[10]
Садік обрана до Королівського хімічного товариства у 2010 році та Американського інституту медичної та біологічної інженерії у 2012 році. Вона також є членом Американського хімічного товариства . Омовунмі Садік співпрацює з Управлінням з охорони довкілля США та Національним науковим фондом та входить до Національного інституту охорони здоров'я.[1] Вона також співрацює з Міжнародним центром біодинаміки ЮНЕСКО в Бухаресті (Румунія), Університетом Еге в Туреччині та Фукуйським університетом в Японії.[7]
Нагороди
- 2000: стипендія COBASE Національної ради з досліджень Нігерії (NRC)[11]
- 2001: премія за дослідження в галузі науки і медицини від Державного університету Нью-Йорка.[7]
- 2002: премія для винахідників від Державного університету Нью-Йорка.[7]
- 2003—2004: Заслужена стипендія Редкліфа Гарвардського університету[12]
- 2016: Національний орден «За заслуги» Нігерії (NNOM)[13][14]
- 2017: Австралійська премія за заслуги[1]
Список літератури
- ScienceMakers : Omowunmi Sadik. The History Makers. Процитовано 13 листопада 2015.
- Sadik, Omowunmi A. (August 1999). Bioaffinity Sensors Based on Conducting Polymers: A Short Review. Electroanalysis 11 (12): 839–844. doi:10.1002/(SICI)1521-4109(199908)11:12<839::AID-ELAN839>3.0.CO;2-1.
- Sadik, Omowunmi A.; Brenda, Sharin; Joasil, Patrick; Lord, John (July 1999). Electropolymerized Conducting Polymers as Glucose Sensors. Journal of Chemical Education 76 (7): 967. Bibcode:1999JChEd..76..967S. doi:10.1021/ed076p967.
- Sadik, Omowunmi A. (2009). JEM Spotlight: Applications of advanced nanomaterials for environmental monitoring. Journal of Environmental Monitoring 11 (1): 25–26. doi:10.1039/B820365M.
- Sadik invited to give talk at NSF biochemical terrorism workshop. Discover-e. 7 грудня 2001.
- Sadik, O. A.; Zhou, A. L.; Kikandi, S.; Du, N.; Wang, Q.; Varner, K. (2009). Sensors as tools for quantitation, nanotoxicity and nanomonitoring assessment of engineered nanomaterials. Journal of Environmental Monitoring 11 (10): 1782. doi:10.1039/b912860c.
- Faculty Spotlight: OMOWUNMI SADIK, Ph.D. ASSISTANT PROFESSOR, ANALYTICAL & ENVIRONMENTAL CHEMISTRY. Binghamton University. Процитовано 13 листопада 2015.
- Farrington, Keith (4 березня 2010). Interview: Monitoring the environment. Highlights in Chemical Technology. Royal Society of Chemistry. Процитовано 21 листопада 2015.
- Omowunmi Sadik, SUNY-Binghamton : Nano. National Nanotechnology Initiative. Процитовано 13 листопада 2015.
- SNO Sustainable Nanotechnology Organization (6 листопада 2012). First Sustainable Nanotechnology Organization Conference Program. SNO Sustainable Nanotechnology Organization.
- Omowunmi "Wunmi" Sadik. Department of Chemistry, State University of New York at Binghamton. Процитовано 13 листопада 2015.
- Fellow: Omowunmi A.Sadik. Radcliffe Institute for Advanced Study Harvard University. Процитовано 13 листопада 2015.
- Katie Ellis (17 січня 2017). Sadik honored with Nigerian National Order of Merit Kudu. Binghamton University, State University of New York. Процитовано 29 липня 2017.
- Idoko, Clement (25 листопада 2016). FG names Professors Omowunmi, Ojaide 2016 winners of NNOM award. Nigerian Tribune. Архів оригіналу за квітня 10, 2019. Процитовано 28 грудня 2018.