Ономіті

Монастир Теннендзі.

Ономіті розташоване в південно-західній частині префектури Хіросіма, на березі Внутрішнього Японського моря. Берегова лінія вузька, обмежена горами, що наближаються до моря, тому місто сильно видовжене з заходу на схід[3].

Вздовж берегової лінії Ономіті проходять головна лінія Санйо залізниці JR та державний автошлях № 2. Автострада Санйо та головна міська магістраль розташовані у північній гірській частині. Автострада Західне Сето, так званий «Острівний шлях», сполучає центр міста з рядом малих островів у Внутрішньому Японському морі та містом Імабарі на острові Шікоку. Цей шлях також має вихід до північного державного шляху № 184, що веде до міста Мацуе. З 1988 року в місті відкрита станція швидкісного потягу сінкансен. З островами Омісіма та Шікоку діє окреме поромне сполучення[3].

Основою економіки Ономіті є торгівля та суднобудування. В портовій зоні міста розташовані представництва підприємств гуртової торгівлі регіону Тюґоку. Допоміжною галуззю є сільське господарство, зокрема вирощування мандаринів[3]. Після спорудження двох великих мостів у 1968 і 1999 роках зросла роль туризму[4]. З 2001 року в місті працює університет Ономіті[4].

Станом на 1 жовтня 2007[1] площа міста становила &&&&&&&&&&&&0284.0850000284,85 км². Станом на 1 червня 2011[2] населення міста становило &&&&&&&&&0144201.&&&&00144 201 осіб.

Монастир Дзьодозі.

Ономіті утворене 1 квітня 1898 року шляхом надання міського статусу однойменному містечку. Це містечко було засновано 1168 року як рибацько-купецьке поселення на території маєтку Ота провінції Бінґо. Воно розвинулося у торговий порт, що спеціалізувався на пересилці товарів. Протягом 15 століття Ономіті було єдиним портом в акваторії Внутрішнього Японського моря, куди дозволялося заходити кораблям, що здійснювали офіційну торгівлю з китайською династією Мін. У 17 столітті містечко стало важливим японським транспортним пунктом на морському шляху з південного Хоккайдо до Осаки. Проте після реставрації Мейдзі 1868 року, японський уряд наклав обмеження щодо прийому великих суден у мілких і вузьких гаванях на зразок гавані Ономіті, і поселення перетворилося на порт регіонального значення[3].

1937 року Ономіті приєднало містечко Куріхара та село Йосіва, 1939 року — село Самба, а 1954 року — села Міноґо, Кіносьо та Харада. 1955 року місто поглинуло сусідні села Такасу, Нісі та Момосіма, 1957 року увібрало село Урасакі, а 1970 року — містечко Мукаї-Хіґасі[3]. 2005 року Ономіті об'єдналося з 2 містечками: Міцуґі та Мукаїсіма, а 2006 року приєднало до себе місто Інносіма та містечко Сетода[4].

Гірська стежка в монастирі Сенкодзі.

Ономіті не зазнало лихоліть Другої світової війни, тому змогло зберегти чимало культурних пам'яток. Через це його часто називають «маленьким Кіото». В місті розташовані дім письменника Сіґи Наої, садиба письменниці Хаясі Фуміко, «літературна стежка», присвячена японським майстрам слова, що відвідували місто, а також Дім літератури Ономіті[3].

Головною окрасою міста є гірський буддистський монастир Дзьододзі, заснований 806 року. Його головний храм та пагода занесені до національних скарбів країни. Інший великий монастир Сайкодзі є головним осередком течії Дайґо секти Сінґон. З вершин монастиря Сенкодзі, до якого потягнуто канатну дорогу, відкривається гарний краєвид на море, а сама територія монастиря перетворена на гірський парк. Весною в ньому милуються сакурами, а восени — проводять свято хризантемних ляльок[3].

В Ономіті також працюють Міський музей мистецтв, Префектурний парк фізкультури та Кінематографічний музей Ономіті[3].

• (яп.) Ономіті // Великий словник японських топонімів Кадокава. Префектура Хіросіма (34). — Токіо: Кадокава Сьотен, 1987.

Ономіті // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• (яп.) Офіційна сторінка міста Ономіті