Опівнічники

Сюжет картини навіяний закусочною в районі Гринвіч-Віллидж на Мангеттені, по сусідству з будинком художника. В даний час на її місці знаходиться автостоянка Mulry Square. Гоппер почав роботу над картиною відразу ж після нападу на Перл-Гарбор, коли по всіх Сполучених Штатах поширилося почуття похмурості і пригніченості, передане в картині. На полотні зображені нічні відвідувачі закусочної, занурені у власні думки. Єдиний працівник, на мить відірвавшись від своїх справ, дивиться у вікно повз клієнтів. Вулиця біля їдальні безлюдна і темна, її висвітлює тільки світло з мабуть єдиного працюючого в таку пізню годину закладу. Якщо придивитися, можна помітити, що немає жодного видимого виходу назовні з цього закладу, що ще більше нагнітає почуття обмеженості і замкнутості. Гоппер заперечував, що хотів виразити саме це в картині, але говорив, що, «можливо, несвідомо хотів зобразити самотність у великому місті».

«Опівнічники» є єдиним полотном Гоппера, в якому показані вигнуті частини віконного скла і в якому скло взагалі стає видимим.[3]

Картина «Опівнічники» справила великий вплив на американську культуру. Алюзії і пародії на неї зустрічаються в багатьох картинах, фільмах, книгах і піснях. Зокрема, картина вплинула на вигляд міста з фільму «Той, хто біжить по лезу». Це один з улюблених творів Девіда Лінча.

• «Опівнічники» на сайті Чиказького інституту мистецтв(англ.)