Девід Лінч

Де́від Кіт Лінч (англ. David Keith Lynch; нар. 20 січня 1946(19460120), Міссула, штат Монтана, США) — американський кінорежисер, музикант, художник і актор. Представник американського незалежного кінематографа.

Девід Лінч
David Lynch
Девід Лінч
Девід Лінч
Ім'я при народженні Девід Кіт Лінч
Дата народження 20 січня 1946(1946-01-20) (76 років)
Місце народження Міссула, штат Монтана, США
Громадянство  США
Alma mater Університет Джорджа Вашингтона, Пенсільванська академія образотворчих мистецтв і Консерваторія АІКd
Професія кінорежисер, сценарист
Кар'єра 1966—нині
Напрям сюрреалізм, незалежне американське кіно
Нагороди «Золота пальмова гілка» (1990)
IMDb ID 0000186
www.davidlynch.com
 Девід Лінч у Вікісховищі

Фільми Лінча вирізняються елементами сюрреалізму, атмосферою жаху і марень, дивними й відразливими образами та оригінальною музикою. Більшість його робіт досліджують темну сторону життя маленьких міст США (наприклад фільм «Синій оксамит» та серіал «Твін Пікс») або незграбних метрополісів («Голова-гумка», «Загублене шосе», «Малголленд Драйв»). Через його своєрідний стиль та акцент на американській психіці, продюсер Мел Брукс якось назвав Лінча «Джіммі Стюартом з Марсу»[1].

Лінч є одним з небагатьох сучасних режисерів з одразу впізнаваним візуальним і вербальним стилем. Хоч він ніколи не збирав великих кас і не завжди був фаворитом кінокритиків, його творчість породила своєрідний культ.

У 1990 році

Творчість

Народився в 1946 році в Міссулі, штат Монтана. Після закінчення школи він відправився в Бостон для відвідування школи Музею образотворчих мистецтв.

Батько Девіда мав шотландське, ірландське й англійське походження. Його мати була наполовину фінка і наполовину німка[2].

Наприкінці 70-тих років за Девідом Лінчем закріпилось амплуа дослідника ірраціонального, непоясненного та страшного. Лінч закінчив три вищі навчальні заклади: Школу мистецтв Коркорана у Вашингтоні (клас живопису), Філадельфійську академію образотворчих мистецтв та Центр прискореної кіноосвіти в Лос-Анджелесі.

Девіда Лінча вважають майстром похмурих, з відтінком сюрреалізму, фантазій. Наскрізні образи його фільмів часто відштовхують своєю фізіологією — відрізане вухо, зідраний з пальця ніготь, скло, що прорізає мозок. За десятиліття роботи в кіно Лінч багато досягнув у двозначності. Зусилля показати, що світ зовсім не такий, яким здається, не минули дарма. Усі його фільми, за великим рахунком, це нескінченні лабіринти людської підсвідомості. Його пошуки виявились особливо близькими рефлексуючій Європі та самоспоглядальній Японії. Завдяки світовому прокату ще жоден фільм Лінча не провалився комерційно.

На питання, чому його фільми здаються такими дивними, інтернет-сайт режисера відповідає: «Вони здаються дивними лише тому, хто ставить такі запитання». Насправді кожен глядач може знайти щось своє у дивних звичках агента Купера з «Твін Піксу» чи у Сейлора з «Диких серцем». У Лінча достатньо власних химерних звичок, щоб поважати їх в інших людях, і навіть колекціонувати у своїх фільмах.

Повнометражний дебют Лінча — «Голова-гумка» 1978 року — став одним з найбільш похмурих і виняткових фільмів свого десятиліття. У ньому всі події здатні увести глядача у стан тяжкої депресії. Лінч — один з найвідоміших режисерів-інтелектуалів, хто, не відштовхуючи глядача пафосом, зумів оформити свої думки у вигляді масової культури. Його фільми — це детективи («Твін Пікс»), трилери («Синій оксамит»), фантастика («Дюна»), дорожні історії («Дикі серцем»). Але якщо у вісімдесятих подібна форма викладу шокувала, то тепер вона сприймається цілком буденно.

Кіноспільнота була вражена, коли побачила нову стрічку Лінча у 1999 році. «Проста історія» була новою з усякого погляду. Тут відсутні карлики, паралельні світи, наскрізні персонажі та вся та таємничість, характерна для Лінча. Історія виявилась дійсно простою. Про людські стосунки — дружбу, кохання, ненависть, нерозуміння. Лінч зірвав з себе маску містифікатора і надав можливість глядачу розібратися у цьому «одномірному» творі.

У 2001 році режисер здійснює свій старий проєкт «Малголланд Драйв» — заплутану історію взаємовідносин двох дівчин, що випадково стали свідками однієї дивної події. Все знову стало на свої місця — Лінч не обманув сподівання та отримав у Каннах Пальмову гілку за режисуру.

У червні 2002 року Лінч заплатив $ 1 млн за стажування у Махаріші Махеш Йогі.

У 2006 році режисер оголосив про вихід нового фільму після тривалої перерви — «INLAND EMPIRE» (саме так — великими літерами).

У 2018 році Оксфордський словник англійської мови додав термін «Lynchian» у свою колекцію і визначив його як «характеризує, нагадує чи імітує твори Девіда Лінча».

Дискографія
Альбоми
  • Eraserhead: Original Soundtrack (1982)
  • Lux Vivens: The Music of Hildegard von Bingen (з Jocelyn Montgomery, 1998)
  • BlueBob (з John Neff, 2001)
  • Twin Peaks: Season Two Music and More (з Анджело Бадаламенті, 2007)
  • The Air is on Fire: Soundscape (2007)
  • Polish Night Music (з Мареком Жебровським, 2008)
  • Danger Mouse and Sparklehorse: Dark Night of the Soul (2010; Лінч взяв участь у двох піснях.)
  • This Train (з Кристою Белл, 2011)
  • Crazy Clown Time (2011)
  • The Big Dream (15 липня 2013)[3]
  • Somewhere in the Nowhere EP (з Кристою Белл, 2016)
  • Thought Gang (з Анджело Бадаламенті, 2018)[4][5]
Сингли
  • «Ghost of Love» (2007)
  • «Good Day Today» / «I Know» (2010)

Фільмографія

Повнометражні фільми
Рік Українська назва Оригінальна назва
1977 Голова-гумка Eraserhead
1980 Людина-слон The Elephant Man
1984 Дюна Dune
1986 Синій оксамит Blue Velvet
1990 Дикі серцем Wild at Heart
1992 Твін Пікс: Вогню, іди зі мною Twin Peaks: Fire Walk With Me
1995 Люм'єр та компанія Lumière and Company
1997 Загублене шосе Lost Highway
1999 Проста історія The Straight Story
2001 Малголленд Драйв Mulholland Drive
2006 Внутрішня імперія INLAND EMPIRE

Короткометражні фільми
  • 1966 — «Шість хворих осіб» / Six Figures Getting Sick
  • 1968 — «Алфавіт» / The Alphabet
  • 1970 — «Бабуся» / The Grandmother
  • 1974 — «Ампутація» / The Amputee
  • 1988 — «Ковбой та Француз» / Les Français vus par: The Cowboy and the Frenchman
  • 1990 — «Індустріальна симфонія #1: Мрія розбитих сердець» / Industrial Symphony No. 1: The Dream of the Broken Hearted
  • 2002 — «Кролики» / Rabbits
  • 2002 — «Темна кімната»/ Darkened Room
  • 2007 — «Човен» / Boat
  • 2017[6] — «Що зробив Джек?» / What Did Jack do?

Телевізійні серіали

Архів

Колекція фільмів Девіда Лінча зберігається в Academy Film Archive, де збереглися дві його студентські роботи[7].

Примітки
  1. Sheen, Erica; Davison, Annette (2004). The Cinema of David Lynch: American Dreams, Nightmare Visions. London: Wallflower Press. с. 107. ISBN 1-903364-86-8. Процитовано 23 липня 2015.
  2. David Lynch. IMDb. Процитовано 22 квітня 2019.
  3. Minsker, Evan. David Lynch Announces New Album The Big Dream, Shares Track Featuring Lykke Li. Pitchfork (амер.).
  4. Blais-Billie, Braudie. David Lynch and Angelo Badalamenti’s Lost ’90s Album Is Getting Released. Pitchfork (амер.).
  5. Thought Gang. Sacred Bones Records (англ.).
  6. Lynch, David (20 січня 2020). What Did Jack Do?. Netflix. Процитовано 10 лютого 2022.
  7. David Lynch Collection. Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences (англ.). 4 вересня 2014.

Бібліографія
  • Lynch on Lynch, a book of interviews with Lynch, conducted, edited, and introduced by filmmaker Chris Rodley (Faber & Faber Ltd., 1997, ISBN 0571195482; revised edition published by Farrar Straus & Giroux, 2005, ISBN 0571220185).
  • The Passion of David Lynch: Wild at Heart in Hollywood by Martha Nochimson (University of Texas Press, 1997, ISBN 0292755651).
  • The Complete Lynch by David Hughes (Virgin Virgin, 2002, ISBN 0753505983)
  • Weirdsville U.S.A.: The Obsessive Universe of David Lynch by Paul A. Woods (Plexus Publishing. UK, Reprint edition, 2000, ISBN 0859652912).
  • David Lynch (Twayne's Filmmakers Series) by Kenneth C. Kaleta (Twayne Publishers, 1992, ISBN 0805793232).
  • Pervert in the Pulpit: Morality in the Works of David Lynch by Jeff Johnson (McFarland & Company, 2004, ISBN 0786417536).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.