Орден Святого Йосипа

Засновано як лицарській орден 1514 року, після чого забутий упродовж XVII—XVIII століть. 19 березня 1807 року великий герцог Фердинанд III Тосканський відновив його у герцогстві Вюрцбург, де був правителем. Коли Фердинанд III повернувся до герцогства Тосканського, він 1817 року відновив орден й там. Після приєднання Тосканського герцогства до італійської державі орден декретом від 18 березня 1860 року скасовано, проте нагороджені цим орденом мали право, як і раніше носити його за своїм бажанням.

Орденом нагороджувалися світські та духовні особи; військові та цивільні, а також деякі іноземці. Одним з головних умов для вступу до ордену було сповідування католицької релігії.

Лицар	Командор	Кавалер (лицар) Великого Хреста

Починаючи з 18 березня 1817 року орден Святого Йосипа мав три ступеня і на кожному — обмежену кількість нагороджених:

• I (Великий Хрест, 20 осіб);
• II (Командор, 30 осіб);
• III (Лицар, 60 осіб).

Великим магістром ордена був зазвичай правлячий Великий герцог як в Тоскані, так й Вюрцбурзі.

Знак і стрічка Великого хреста ордена Святого Йосипа. Велике герцогство Тосканське. Експозиція Таллінського музею лицарських орденів

Орденський знак являє собою шестикінечний хрест білої емалі на золотій підставі. На кожному з роздвоєних закінчень хреста укріплені по дві золоті кульки, всього їх 12. У кожному з кутів між хрестовинами знаходяться по три промені червоної емалі на золотій підставі. У центрі хреста на його передній стороні знаходиться золотий медальйон із зображенням святого Йосипа з написом-девізом навколо нього: «UBIQUE SIMILIS». На зворотному боці ордена вибиті літери «S. J. F.» і 1807 рік. Над хрестом міститься невелика золота корона. Орденська стрічка червоного кольору, з широкими полями по краях.

Кавалери Великого хреста носили Великий Хрест на нагрудній стрічці, перекинутої з правого плеча до лівого стегна. Командори носили свій орден на шийній стрічці, лицарі — із зіркою на лівій стороні грудей. До Великого хреста також додавалася Срібна Зірка такої ж форми і розміру, що й хрест, але без корони. В особливих випадках Великий хрест також носився як кулон на шиї, однак замість стрічки використовувалася золотий ланцюг, ланки якої складалися упереміш із золотих троянд і вставлених у покрите червоною емаллю золото дорогоцінних каменів.

• Gregor Gatscher-Riedl, Mario Strigl, Die roten Ritter. Zwischen Medici, Habsburgern und Osmanen. Die Orden und Auszeichnungen des Großherzogtums Toskana. Vienna, Neue Welt Verlag, 2014. ISBN 978-3-9503061-5-6. (нім.)
• Dieter Schäfer: Ferdinand von Österreich, Grossherzog zu Würzburg, Kurfürst zu Salzburg, Grossherzog d. Toskana. Köln, Graz, Wien, Verlag Styria, 1988, S. 172—175. (нім.)

• Ордена Тосканської герцогської династії
• Орден Святого Йосипа