Орден Цинцінната
Орден Цинцінната — орден, названий ім'ям римського патриція середини V ст. до н. е. Луція Квінкція Цинцінната (двічі призначався диктатором Римської республіки), що був заснований у США 13 травня 1783 р. та символізував доблесть, скромність і вірність громадському обов'язку. За задумом засновників, орден був організацією найбільш гідних представників американського суспільства, прийняття в члени якої представляло особливо високу честь. Орденом нагороджувались американські та іноземні офіцери, котрі брали участь у Війні за незалежність північноамериканських колоній.
| Орден Цинцінната | |
 | |
| Дата створення / заснування | 13 травня 1783 |
|---|---|
| Названо на честь | Луцій Квінкцій Цинціннат |
| Засновник | Генрі Нокс |
| Держава |
 США |
| Організаційно-правова форма | організація 501(c)(3)d |
| Загальна виручка | ▼3 394 202 $ (2020) |
| Розташування штаб-квартири | Вашингтон |
 | |
| Добровільні внески | 2 141 020 $ |
| Кількість відстежувачів | 2763 |
| Офіційний сайт(англ.) | |
 Орден Цинцінната у Вікісховищі | |
Засновники
Джордж Вашингтон — головнокомандувач Континентальної армії;
Марі Жозеф де Лафаєт — офіцер французької армії, якому Конгрес доручив скласти список офіцерів-іноземців, які, на його думку, гідні цього ордена, а також надав можливість особисто їх нагородити;
П'єр Шарль Ланфан — французький художник і скульптор, з 1783 р. майор інженерних військ американської армії, що виготовив ескіз ордена Цинцінната, а згодом склав перший проект будівництва столиці США — Вашингтона;
Граф де Рошамбо — командуючий французьким експедиційним корпусом, який прибув на допомогу американським борцям за незалежність.
Втрата статусу і сучасний стан
З самого початку орден (як організація) піддавався критиці в американському суспільстві як спроба заснувати в республіканській державі (США) спадкову аристократію. Лише кілька десятиліть після заснування орден перетворився на закриту спадкову організацію, і в цій якості існує до теперішнього часу. Таким чином, знак ордена вже не розглядається в складі системи американських нагород.
Джерела
Черкасов П. П. Лафайет: политическая биография. — М., 1991. — c. 94-95.