Луцій Квінкцій Цинциннат

Лу́цій Кві́нкцій Цинцинна́т[3] (лат. Lucius Quinctius Cincinnatus, 519 до н. е. — 430 до н. е.) — визначний політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, дворазовий консул-суфект 460 і 457 років до н. е., двічі диктатор 458 і 439 років до н. е.

Луцій Квінкцій Цинциннат
лат. Lucius Quinctius Cincinnatus
Народився 519 до н. е., 519 до н. е. або 519 до н. е.[1]
Римське царство
Помер 430-ті до н. е.
Римська республіка
Країна Стародавній Рим
Діяльність фермер, Ancient Roman politician, Ancient Roman military personnel
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій[1]
Посада диктатор, давньоримський сенатор, диктатор і консул
Військове звання легат
Батько Quinctiusd[1]
Мати невідомо
Брати, сестри Тит Квінкцій Капітолін Барбат[1]
У шлюбі з невідомо
Діти Луцій Квінкцій Цинціннат[1][1], Тит Квінкцій Пен Цинціннат[1][1], Caeso Quinctiusd[2][1][1] і Квінт Квінкцій Цинциннат[1][1]

Життєпис
Луцій Квінкцій Цинциннат зустрічає посланців сенату біля свого маєтку (картина Александра Кабане, 1843 рік).

Походив з патриціанського роду Квінкціїв. Син Луція Квінкція Цинцинната. Про його молоді роки збереглося мало відомостей. Був супротивником плебеїв, відстоюючи збереження привілеїв патриціїв. У 461 році до н. е. його син виступив проти народних трибунів, за що був притягнутий до суду й зрештою вимушений був тікати до Етрурії. За провину сина відповів Луцій Квінкцій, який сплатив величезний штраф. Це підірвало майновий стан родини Луція Квінкція Цинцинната.

Луцій Квінкцій Цинциннат за життя

У 460 році до н. е. його було призначено консулом-суфектом замість Публія Валерія Публіколи. На цій посаді Цинциннат продовжував боротьбу проти плебеїв. Зокрема виступав проти прийняття законопроекту народного трибуна Гая Теренція Арси, який пропонував опублікувати усі римські закони, а також зрівняти у правах плебеїв та патриціїв. По закінченню своєї каденції Квінкцій залишив Рим й перебрався до свого невеличкого маєтку, де вів напівселянське життя.

У 457 році до н. е. вдруге став консулом-суфектом разом з Марком Фабієм Вібуланом. У 458 році до н. е. розпочалася війна проти еквів та сабінян. Консул Луцій Мінуцій Есквілін Авгурін з армією потрапив в оточення в Албанських горах. Сенат доручив іншому консулу Гаю Горацію Пулвілл призначити диктатора. Ним став Луцій Квінкцій Цинциннат. Цинциннат призначив у свою чергу своїм заступником — начальником кінноти Луція Тарквіція Флакка. Через 6 днів римляни на чолі із Луцієм Квінкцієм вщент розбили еквів у битві в Алгідських горах. Очільник еквів — Гракх Клелій — та його вояки пройшли під ярмом, після чого було укладено мирну угоду. По завершенню війни Цинциннат склав себе повноваження диктатора й повернувся до себе.

У подальші роки Луцій Квінкцій вів життя приватної особи. Тільки у 439 році до н. е. його знову призначають диктатором для придушення змови Спурія Мелія. Після загибелі останнього, Цинциннат знову склав з себе повноваження диктатора. Після цього вже не брав участі у державних справах. Помер 430 року до н. е.

Родина

Дружина — Рацилія.

Діти:

Легенди

Син

У традиційних описах цієї історії син Цинцинната Цезо був відкрито лютим противником спроб плебеїв прийняти Терентілійський закон, який прагнув кодифікувати римську правову традицію і обмежити повноваження патриціанських консулів. Цезо буде вести банди, щоб вигнати трибуни плебсу з форуму, порушуючи процедури, необхідні для його затвердження. У 461 р до н.е. він був звинувачений в страті, але звільнений під заставу. Плебей на ім'я Маркус Вольсцій свідчив, що його брат, хоча і слабкий від хвороб, був збитий з ніг Цезо з такою силою, що згодом він помер. Замість того, щоб постати перед обвинувачами в суді, Цезо біг до Етрусків. Потім він був заочно засуджений до смертної кари, а його батько піддався величезному штрафу, що змусило його продати більшу частину своїх володінь і піти з суспільного життя, щоб особисто працювати на невеликій фермі (деякі джерела говорять, що Цезо був убитий Попліколой в відновленні Капітолію від Гердон). Сучасні історики особливо відкидають цей штраф як пізніший винахід, щоб пояснити передбачувану бідність диктатора і підвищити його чесноти. Деякі відкидають історію повністю.

Перша диктатура

У 458 р до н.е. еки на сході Риму порушили договір попереднього року і спробували повернути Тускул (Фраскаті). Консули на цей рік - Л. Мінуцій Ескілінус Авгурін і Г. Наутіус Рутілус - виділили дві армії, одну для допомоги Тускулуму, а іншу для удару по землям еків і поїх Сабинським союзникам. Досягнувши гори Альгідус на Албанських пагорбах, армія під командуванням Л. Мінуція Ескіліна Авгуріна розташувалася табором і відпочила замість негайної атаки. Еки швидко розгорнули воєнні дії навколо своєї позиції і успішно взяли їх в облогу, врятувалися тільки п'ятї вершників, які розповісти римському Сенату, що сталося. Оскільки армія другого консула не змогла допомогти, сенатори впали в паніку і дозволили призначити диктатора на ім'я Цинциннат на термін шість місяців.

Група сенаторів була відправлена ​​до Цинцинната, щоб повідомити йому про його призначення, і знайшла його, коли він орав свою ферму. Він запитав їх: «Чи все в порядку?» І вони відповіли, що сподіваються, що «все може бути добре як для нього, так і для його країни», попросивши, щоб він надів свою сенаторську тогу, перш ніж почути мандат Сенату. Потім він покликав свою дружину Расілію і велів їй принести його тогу з будинку. Як тільки він був одягнений належним чином, делегація привітала його як диктатора і наказала йому приїхати в місто. Він перетнув Тибр на одному з човнів сенату, і після повернення його вітали три його сина і більшість сенаторів. Кілька ліцензіарів були дані йому для захисту і виконання його замовлень.

На наступний ранок Цинциннат відправився на Форум і назвав Луціуса Тарквітія своїм командиром кінноти. Потім він пішов на збори і наказав кожній людині військового віку з'явитися на Марсовому полі до кінця дня і там сформувалося 12 військових таборів. Потім вони пішли на допомогу армії консула. У битві при горі Альгідусоні римляни використовували свої шипи, щоб швидко осадити обложених еків. Замість того, щоб вбивати їх між двома римськими таборами, Цинциннат прийняв їх прохання про помилування і оголосив амністію за умови, що три головних злочинця будуть страчені і Гракх Клодій і їх інші лідери будуть доставлені до нього в ланцюгах. Потім було створено «ярмо» з трьох списів, і еки змусили їх пройти під ним як акт підкорення, поклоніння і визнання своєї поразки. Потім Цинциннат розпустив свою армію і повернувся на свою ферму, залишивши свій контроль всього через п'ятнадцять днів після того, як він був наданий йому...

Інші легенди

Цинциннат став легендою для римлян. Двічі отримуючи вищу владу, він використовував її ні на один день довше, ніж це було необхідно. Він незмінно демонстрував велику чесність і порядність. Одна легенда стверджує, що він захистив Капітолій від одного зі своїх синів від що звинувачувався у військовій некомпетентності, запитавши присяжних, які підуть, щоб повідомити літньому Цинциннату новину в разі засудження. Кажуть, що сина виправдали, тому що присяжні не змогли змусити себе розбити серце старому батьку.

Спадщина

У багатьох італійських містах є площі, вулиці або інші місця, названі на честь Цинцинната (Italian: Cincinnato). Район Цинциннаті в Анціо, Італія, і Цінциннатус, штат Нью-Йорк, в Сполучених Штатах названі на його честь.

Товариство Цинциннаті було створене Генрі Ноксом в 1783 році, щоб допомогти співробітникам Континентальної армії і військово-морському флоту та членам їхніх сімей зберегти ідеали американської революції, і підтримувати союз з колишніми колоніями. Французьке товариство Цинциннаті було засновано невдовзі після цього королем Людовіком XVI. Місто Цинциннаті, штат Огайо, в Сполучених Штатах, отримало назву на його честь.

Легенда про самовіддане служіння Цинцинната своїй країні продовжує викликати захоплення, в тому числі Нікколо Макіавеллі. Він також був покликаний в честь інших політичних лідерів, зокрема Джорджа Вашингтона. Відмова Вашингтона від контролю над Континентальною армією, відмова розглянути можливість створення монархії або прийняття монархічних повноважень, а також добровільний відхід у відставку після двох термінів на посаді президента для повернення на свою ферму в Маунт-Верноні зробили натяки на Цинцинната, загальні в історичних і літературних звернення епохи.

В мистецтві

Зображення Цинцинната зустрічається в мистецтві Нового часу як ілюстрація скромності. Зокрема, на картині Тьєполо в Ермітажі він зображений одягненим по-селянськи, з плугом і вилами. В його маєток прибувають римські воїни, вручають йому регалії влади - меч і жезл.

Ім'я Цинциннат носить головний герой роману Володимира Набокова «Запрошення на страту».

Примітки
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Любкер Ф. Quintii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1141–1142.
  3. Цинциннат // «Словники України» online

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.