Осадчий Петро Семенович

1885 року закінчив навчання в додатковому класі хімічно-технічного відділення Білоцерківського реального училища.

1889 року одним з перших закінчує Санкт-Петербурзьке технічне училище Поштово-телеграфного відомства, працює молодшим механіком Санкт-Петербурзької поштово-телеграфної округи — до 1893. Сучасно викладав в технічному училищі — 1891 року перейменовано в Електротехнічний інститут — працює в ньому до 1926.

Був одним із розробників системи підготовки спеціалістів у галузі електротехніки та фізики.

1893 — ординарний професор, завідує кафедрою електричних телеграфів.

У 1893—1915 роках — відповідальний співробітник та помічник начальника Центрального поштового та телеграфного управління. 1894 — член Російського технічного товариства.

В 1896—1914 роках викладав техніку слабких струмів у Вищій електротехнічній школі з підготовки військових спеціалістів.

1906 року при заснуванні премії ім. Попова входить до складу комісії з її присудження, до якої увійшли також Павло Войнаровський, Микола Єгоров, Олександр Кракау, Олександр Петровський, Олександр Реммерт, Микола Смирнов, Михайло Шателен.

1916—1921 роки — головуючий електротехнічного відділу Російського технічного товариства; учасник електротехнічних з'їздів.

1918 року його зусиллями організовано електротехнічний факультет, яким й керує до 1926 року, одночасно до 1924 керує Електротехнічним інститутом.

У листопаді 1918 та вересні 1919 був арештований у «справі кадетів».

Протягом 1920—1921 років співпрацював із Максимом Горьким, який згодом прилучив його до праці в журналі «Наші досягнення» (після засудження Осадчого в 1930-х Горький викреслив його прізвище із записника).

1919 року очолив Центральний електротехнічний комітет (утворений 1918 при Вищій раді народного господарства Радянської Росії).

1921 в часі Кронштадського повстання арештований як неблагонадійний — «справа В. Н. Таганцева», Ленін звертається в Петроградську ЧК, 21 травня звільнений.

1921 — замісник головуючого Держплану, займався координацією розвитку енергетики в СРСР.

1927 року очолює експертну комісію при Комітеті по спорудженню Волго-Донського каналу.

1928 — голова технічної ради Дніпробуду.

1929 — член ВЦВК.

У жовтні 1930 арештований у «справі промпартії» в залі суду при наданні свідчень. 18 травня 1931 засуджений до розстрілу, котрий замінено на заслання в табори.

1935 року достроково звільнений, 1937 знята судимість.

Посмертно реабілітований 1989 року.

Написав низку праць у царині теорії та організування електро- та радіозв'язку.

Серед робіт — «Волго-Донська магістраль та її народно-господарське значення», 1929.

• Осадчий Петро Семенович (рос.)
• Просимо звільнити з тюремного ув'язнення (рос.)
• Горький — Сталіну (рос.)
• Перші лауреати премії ім. Попова (рос.)