Осика Леонід Михайлович

Народився в місті Києві, у робітничій сім'ї. Закінчив 8 класів і в 15 років поїхав навчатись у художньо-театральне училище Одеси. Займався він там по класу художник-гример-портретист.

Закінчивши Одеське училище, Леонід намагався вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), але не пройшов за конкурсом. Повернувся до Києва і пішов працювати викладачем гриму в Інститут театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Згодом, прийшов лист з ВДІКу від режисера С. Герасимова. У ньому йшлося, що комісія не встигла вчасно розглянути роботи абітурієнтів, а прочитавши всі, С. Герасимов дуже зацікавився твором Леоніда й запросив взяти участь у конкурсних іспитах. Юнак приїхав до Москви, з успіхом склав іспити і був прийнятий на курс С. Герасимова.

Творче зростання Л. Осики було дуже стрімким. Зняв свою курсову роботу «Двоє», де в головній ролі виступила А. Лефтій (перша дружина режисера).

З 1965 року працював на кіностудії ім. О. Довженка.

У 1968 році створив абсолютний шедевр українського і світового кіно — «Камінний хрест», знятий за оповіданнями Василя Стефаника.

У 1972 році виходить стрічка «Захар Беркут».

Режисер не залишив кіно добровільно, а тяжка недуга різко зменшила можливість творчої реалізації.

Могила Леоніда Осики

Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

• Дружина — актриса Антоніна Лефтій (з 1988 мешкає в Австралії).

• Син — Дмитро, закінчив театральний інститут, бізнесмен.

• Дружина — актриса Світлана Князєва.

• Двоє синів-близнюків: Богдан та Олексій.

• 1997 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за художні фільми «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Подарунок на іменини», «Гетьманські клейноди».
• 2001 — Державна премія України імені Олександра Довженка.

• 2004: «Друг мій Льонька» — документальний фільм режисера Т. Золоєва (в телециклі «Обрані часом»).
• В 2010 році дружина Світлана Князєва видала книгу до річниці 70-ліття від дня народження чоловіка під назвою «Такая вот жизнь и такое кино: по дневникам (1984—1994)». — Київ, 2010.

• 1966 — «Та, що входить у море», дипломна робота, режисер
• 1967 — «Хто повернеться — долюбить», режисер
• 1968 — «Камінний хрест», режисер
• 1971 — «Захар Беркут», режисер (Всесоюзний кінофестиваль: Премія «За затвердження на екрані традицій народного героїчного епосу»)
• 1974 — «Дід лівого крайнього», режисер, сценарист
• 1976 — «Тривожний місяць вересень», режисер (Всесоюзний кінофестиваль: Премія за розробку військово-патріотичної теми)
• 1978 — «Море», сценарист, режисер
• 197? — «Розплата» (телевізійний фільм), режисер
• 1985 — «Вклонися до землі», режисер
• 1987 — «Увійдіть, стражденні!», режисер
• 1989 — «Етюди про Врубеля», сценарист, режисер
• 1981 — «…Якого любили всі» (пам'яті Леоніда Бикова), режисер
• 1991 — «Подарунок на іменини», сценарист, режисер
• 1993 — «Гетьманські клейноди», сценарист, режисер

• П. М. Бондарчук. Осика Леонід Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 650. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Кіноколо. Енциклопедія. Осика Леонід
• Енциклопедія вітчизняного кіно^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)